Розділ IV ВЛАШТУВАННЯ ДІТЕЙ-СИРІТ І ДІТЕЙ, ПОЗБАВЛЕНИХ БАТЬКІВСЬКОГО ПІКЛУВАННЯ

Крім цього, якщо внаслідок розголошення таємниці усиновлення особі завдано матеріальної чи моральної шкоди, вона повинна відшкодовуватися за правилами ст. ст. 22, 23 ЦК України.

Стаття 229. Право усиновлювача бути записаним матір'ю, батьком дитини

1. Особа, яка подала заяву про усиновлення, може виявити бажання бути записаною у Книзі реєстрації народжень матір'ю, батьком дитини або повнолітньої особи.

2. Якщо усиновлюється дитина, яка досягла семи років, то для запису усиновлювача матір'ю, батьком потрібна згода дитини, крім випадку, передбаченого частиною четвертою статті 218 цього Кодексу.

3. Суд задовольняє таку заяву усиновлювача у рішенні про усиновлення, якщо це відповідає інтересам дитини.

1. Коментована стаття закріплює право особи, яка подала заяву про усиновлення, виявити бажання бути записаною у Книзі реєстрації народжень матір'ю, батьком дитини або повнолітньої особи.

Подібне бажання висловлюється у заяві про усиновлення (див. коментар до ст. 223 СК). Однак слід відзначити, що задоволення цього клопотання є правом, а не обов'язком суду, який вирішує питання, виходячи з інтересів дитини, враховуючи думку повнолітньої особи, яка усиновлюється.

Так, при усиновленні дитини її родичами може виникнути ситуація, коли батьками дитини у новому свідоцтві про народження будуть записані батько та дочка (дід та мати усиновленого). Очевидно, що у подібних випадках при збереженні відомостей про одного з батьків усиновленого родич дитини, який її усиновив, суд повинен відмовити у задоволенні клопотання про запис усиновлювача матір'ю (батьком) усиновлюваного, і відповідно, така особа повинна записуватися у свідоцтво не в якості батька (матері) дитини, а як усиновлювач. Крім цього, суд може відмовити у записі усиновлювачів батьками дитини при усиновленні, якщо у судовому засіданні буде встановлено, що дитина знає про те, що усиновлювачі не є її біологічними батьками, і суд дійде висновку, що в інтересах усиновлюваного зберегти у Книзі реєстрації народжень відомості про її біологічних батьків.

2. При вирішенні клопотання усиновлювача щодо запису його матір'ю (батьком) дитини суд робить спеціальну вказівку про це у рішенні про усиновлення.

В юридичній літературі справедливо відзначалося, що такий запис має бути, як правило, обов'язковим, оскільки він сприяє створенню та укріпленню духовного зв'язку прийомної дитини та особи, яка замінює батька чи матір. Крім цього, такий запис створює і у оточуючих впевненість у тому, що дитина та її вихователь пов'язані батьківськими правовідносинами. Між тим, подібний запис не є обов'язковим, і тому в юридичній літературі розрізняють два види усиновлення: перший — з вказівкою усиновлювача у рішенні про усиновлення і у Книзі реєстрації народжень у якості матері (батька) дитини, і другий — без такої вказівки. Існування таких різновидів підтверджується й ст. 242 СК України, яка встановлює можливість позбавлення батьківських прав лише усиновлювача, який був записаний матір'ю, батьком дитини.

4. Оскільки основною метою усиновлення є забезпечення інтересів усиновлюваного, важливого значення набуває його ставлення не лише до самого факту усиновлення, а й запису усиновлювача його матір'ю (батьком). У зв'язку з цим ч. 2 ст. 229 СК встановлює необхідність отримання згоди дитини, яка досягла 7-річного віку, на запис усиновлювача її матір'ю, батьком. Така згода не вимагається, якщо дитина проживає в сім'ї усиновлювачів і вважає їх своїми батьками або за станом здоров'я не може висловити свою думку.

5. Хоча у законодавстві нічого не сказано про форму надання такої згоди, вона, очевидно, може надаватися у тій же формі, що й згода дитини на усиновлення (див. коментар до ст. 218 СК).

Стаття 230. Право усиновлювача на зміну відомостей про місце народження та дату народження дитини

1. Особа, яка подала заяву про усиновлення, може виявити бажання змінити відомості про місце народження та дату народження дитини.

2. Дата народження дитини може бути змінена не більш як на шість місяців.

3. У рішенні про усиновлення суд змінює відомості про місце народження та дату народження дитини, якщо це відповідає її інтересам.

1. Як відзначалося, дитина має право знати своїх біологічних батьків так само, як і право знати справжню дату та місце свого народження. Між тим, специфіка відносин усиновлення потребує збереження цих відомостей у таємниці. І у цьому сенсі збереження таємниці усиновлення є проблематичним. Однак розголошення подібних відомостей поза волею усиновлювачів може спричинити невиправну шкоду відносинам, а дитині — важку травму. Необхідність зміни дати та місця народження може виникати, наприклад, у випадках імітації усиновлювачкою вагітності при наявності в сім'ї другої дитини, вік якої відрізняється від віку усиновленого менш, ніж на вісім-дев'ять місяців, при бажанні зберегти дату народження померлої рідної дитини тощо.

У зв'язку з цим ст. 23 °CК надає особі, яка подала заяву про усиновлення, право виявити бажання змінити відомості про місце та дату народження дитини.

Буквальний аналіз тексту названої статті дозволяє дійти висновку, що усиновлювач має право на клопотання одночасно як дати, так і місця народження усиновленого, що видається неправильним. Адже право на вибір засобу забезпечення, надане саме усиновлювачу, і саме за його клопотанням суд приймає рішення про зміну тих чи інших відомостей з метою забезпечення таємниці усиновлення. У зв'язку з цим доцільним видається тлумачення змісту вказаної статті як права усиновлювача виявити бажання змінити відомості про місце та (або) дату народження дитини.

2. Дата і місце народження людини, нарівні з її прізвищем та ім'ям є ознаками її індивідуалізації в суспільстві та державі. З датою та місцем народження пов'язується ціла низка правовідносин. Так, питання про зміну даних про місце народження та дату народження особи стосується такого важливого юридичного факту, як народження людини, а з ним пов'язане виникнення право — та дієздатності, досягнення шлюбного віку, громадянство тощо.