Розділ IV ВЛАШТУВАННЯ ДІТЕЙ-СИРІТ І ДІТЕЙ, ПОЗБАВЛЕНИХ БАТЬКІВСЬКОГО ПІКЛУВАННЯ

Усиновлення може бути проведене без згоди цього закладу, якщо суд встановить, що усиновлення дитини відповідає її інтересам.

1. У випадку перебування дитини, яка не має батьків, у закладі охорони здоров'я або навчальному закладі, згода на усиновлення має бути отримана від адміністрації цього закладу. Така вимога зумовлена тим, що згідно зі ст. 245 СК адміністрації зазначених закладів виконують функції опікуна (піклувальника) дитини. Згода на усиновлення повинна ґрунтуватися на детальному ознайомленні адміністрації лікувального чи навчального закладу з особою та документами усиновлювача, з'ясуванні відсутності протипоказань до усиновлення.

2. Однак, на відміну від згоди батьків, усиновлення може бути проведене без згоди опікуна (піклувальника) або закладу охорони здоров'я (навчального закладу), у якому перебувала дитина, якщо у судовому засіданні буде з'ясовано, що таке усиновлення дитини відповідає її найвищим інтересам.

Стаття 223. Заява про усиновлення дитини

1. Особа, яка бажає усиновити дитину, подає до суду заяву про усиновлення. Подання такої заяви через представника не допускається.

2. Заява про усиновлення може бути відкликана до набрання чинності рішенням суду про усиновлення.

1. Усиновлення є добровільним актом і може здійснюватися лише за бажанням (волевиявленням) особи, яка бажає усиновити дитину чи повнолітню особу.

Це означає, що ніхто не може бути примушений до усиновлення поза своєю волею. Волевиявлення особи (осіб), які бажають стати усиновлювачами, повинно бути виражено у письмовій заяві про здійснення усиновлення дитини (повнолітньої особи). Виходячи з інтересів усиновлюваної дитини, така заява подається особисто особою, яка бажає усиновити дитину, до суду за місцем проживання (перебування) дитини (ст. 251 ЦПК України).

Подружжя, які бажають усиновити дитину, можуть подати спільну заяву.

2. У заяві повинні бути вказані: найменування суду, до якого подається заява, ім'я, місце проживання заявника, а також прізвище, ім'я, по батькові, вік усиновлюваної дитини, її місце проживання, відомості про стан здоров'я дитини. Заява про усиновлення дитини може також містити клопотання про зміну прізвища, імені, по батькові, дати, місця народження дитини, про запис заявника матір'ю або батьком дитини.

Заява про усиновлення повнолітньої особи, крім зазначених відомостей, повинна містити дані про відсутність матері, батька або позбавлення піклування.

3. До заяви про усиновлення дитини за наявності мають бути додані такі документи: 1) копія свідоцтва про шлюб, а також письмова згода на це другого з подружжя, засвідчена нотаріально, — при усиновленні дитини одним із подружжя; 2) медичний висновок про стан здоров'я заявника; 3) довідка з місця роботи із зазначенням заробітної плати або копія декларації про доходи; 4) документ, що підтверджує право власності або користування жилим приміщенням; 5) інші документи, визначені законом.

До заяви про усиновлення повнолітньої особи, крім зазначених документів, має бути додана згода особи на усиновлення.

До заяви про усиновлення дитини особами без громадянства, що постійно проживають за межами України, або іноземцями, крім зазначених документів, додаються дозвіл уповноваженого органу виконавчої влади, висновок компетентного органу відповідної держави про умови їх життя і можливість бути усиновлювачами, дозвіл компетентного органу відповідної держави на в'їзд усиновленої дитини та його постійне проживання на території цієї держави, зобов'язання усиновлювача, оформлене в нотаріальному порядку, про надання представникам дипломатичної установи України за кордоном інформації про усиновлену дитину та можливості спілкування з дитиною.

4. Підставою виникнення правовідносин усиновлення є юридичний акт компетентного державного органу — суду, а волевиявлення особи, яка бажає стати усиновлювачем зазвичай розглядається як одна з умов усиновлення. У зв'язку з дим, слушною видається точка зору М.В. Антокольської, яка зазначає, що таким чином принижується правове значення волевиявлення кандидата в усиновлювачі. оскільки, хоча правові наслідки усиновлення виникають з моменту набрання чинності рішенням суду про усиновлення, однак і без волевиявлення потенцій-:;го усиновлювача усиновлення не може виникнути. Усиновлення насамперед л зв'язане з волею особи, яка бажає усиновити дитину, і тому закон дозволяє цій особі відкликати заяву до набрання чинності рішенням суду про усиновлення. Згідно з ч. 6 ст. 255 ЦПК у разі відкликання заяви про усиновлення після ухвалення рішення про усиновлення, але до набрання ним законної сили, суд скасовує своє рішення і залишає заяву без розгляду.

Після набрання чинності рішенням суду про усиновлення відмова від усиновлення неможлива.

Стаття 224. Рішення суду про усиновлення

1. Суд, постановляючи рішення про усиновлення дитини, враховує обставини, що мають істотне значення, зокрема:

1) стан здоров'я та матеріальне становище особи, яка бажає усиновити дитину, її сімейний стан та умови проживання, ставлення до виховання дитини;

2) мотиви, на підставі яких особа бажає усиновити дитину;