Розділ IV ВЛАШТУВАННЯ ДІТЕЙ-СИРІТ І ДІТЕЙ, ПОЗБАВЛЕНИХ БАТЬКІВСЬКОГО ПІКЛУВАННЯ

2. Нагляд за дотриманням прав дитини, яка усиновлена, здійснюється до досягнення нею повноліття.

1. Забезпечення додержання вимог законодавства щодо усиновлення покладено на ряд органів державної влади та місцевого самоврядування. Статус і повноваження спеціально уповноваженого органу з координації, забезпечення реалізації та здійснення контролю щодо становища дітей в Україні, в тому числі подолання і профілактики дитячої безпритульності та бездоглядності, усиновлення, встановлення опіки та піклування над дітьми відповідно до Постанови Верховної Ради України "Про дитячу безпритульність в Україні та шляхи подолання цього явища" надано Міністерству України у справах сім'ї, молоді та спорту. Аналогічні положення містяться у п. 4 Положення Міністерство України у справах сім'ї, молоді та спорту, затв. Указом Президента України від 18.08.2005 р. № 1176/2005. Закон України "Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування", використовуючи загальні положення для врахування можливих змін у системі органів державної виконавчої влади, покладає такий обов'язок на спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у справах сім'ї, дітей та молоді, забезпечує додержання законодавства в частині усиновлення (ст. 10). Крім цього, центри соціальних служб для молоді повинні надавати юридичну, психологічну та соціальну допомогу усиновлювачам (ст. 17 Закону України "Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування").

Державний департамент з усиновлення та захисту прав дитини також здійснює контроль за дотриманням законодавства України про усиновлення, має право одержувати в установленому порядку від місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування статистичні дані та матеріали, необхідні для виконання покладених на нього завдань (п. 5 Положення про Державний департамент з усиновлення та захисту прав дитини, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2006 р. № 367).

2. З метою захисту прав та законних інтересів усиновлених дітей у сім'ях усиновлювачів за місцем проживання усиновленої дитини здійснюється нагляд за умовами її проживання та виховання. Ними законом визначені органи опіки і піклування.

Відповідно до Порядку ведення обліку дітей, які можуть бути усиновлені, осіб, які бажають усиновити дитину, та здійснення нагляду за дотриманням прав дітей після усиновлення, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 28.08.2003 р. № 1377, служба у справах неповнолітніх за місцем проживання усиновлювача щороку протягом перших трьох років після усиновлення дитини перевіряє умови її проживання та виховання. За результатами перевірки складається звіт, в якому зазначаються відомості про стан здоров'я, фізичний та розумовий розвиток дитини, стосунки в родині. Перевірка проводиться із збереженням таємниці усиновлення. Якщо буде виявлено порушення прав дитини, служба у справах неповнолітніх протягом місяця вживає заходів до усунення порушення та у разі потреби звертається з клопотанням до суду про скасування усиновлення.

3. Облік дітей — громадян України, які усиновлені іноземцями, та здійснення в установленому Кабінетом Міністрів України порядку нагляд за додержанням їх прав за дорученням Міністерства закордонних справ України веде консул (ст. 31 Консульського статуту України, затв. Указом Президента України від 02.04.94 р. № 127/94). Їх особливості визначені Правилами ведення обліку громадян України, які постійно проживають або тимчасово перебувають за кордоном, та дітей — громадян України, які всиновлені іноземцями, затв. наказом Міністра закордонних справ України від 29.11.99 р. № 207-а, зареєстр. в Міністерстві юстиції України 22.12.99 р. за № 904/4197.

4. Нагляд за дотриманням прав усиновленого стосується дитини і, відповідно, обмежується моментом досягнення нею повноліття.

Стаття 236. Недійсність усиновлення

1. Усиновлення визнається недійсним за рішенням суду, якщо воно було проведене без згоди дитини та батьків, якщо така згода була необхідною.

2. Усиновлення визнається недійсним за рішенням суду, якщо усиновлювач не бажав настання прав та обов'язків, які виникають у результаті усиновлення (фіктивне усиновлення).

3. Усиновлення може бути визнане недійсним за рішенням суду, якщо воно було проведене на підставі підроблених документів.

4. Усиновлення може бути визнане недійсним за рішенням суду у разі відсутності згоди на усиновлення осіб, зазначених у статтях 220–222 цього Кодексу.

5. Якщо одним із подружжя усиновлена дитина другого з подружжя, усиновлення може бути визнане недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що на момент усиновлення другий із подружжя не мав наміру продовжувати з ним шлюбні відносини.

1. Відповідно до ст. 20 Декларації про захист усіх осіб від насильницького зникнення, проголошеної резолюцією 47/33 Генеральної Асамблеї ООН від 18.12.92 р., враховуючи необхідність захисту вищих інтересів дітей в державах, які визнають систему усиновлення або удочеріння, забезпечується можливість для перегляду питання про усиновлення чи удочеріння таких дітей і, зокрема, визнання недійсним будь-якого усиновлення або удочеріння, пов'язаного з насильницьким зникненням. Однак таке усиновлення чи удочеріння залишається дійсним, якщо на момент перегляду найближчі родичі дитини дають на те свою згоду.

2. Недійсність усиновлення — це вада усиновлення як правомірного юридичного факту, акта, що не призводить до тих наслідків, заради яких здійснюється усиновлення (ст. 232 СК України). У зв'язку з цим законом окреслений перелік підстав для визнання усиновлення недійсним, при чому він є вичерпним і не підлягає розширеному тлумаченню.

В залежності від характеру порушень щодо здійснення усиновлення підстави поділяються на такі, при наявності яких: а) усиновлення визнається недійсним; б) усиновлення може бути визнане недійсним. До першої групи відноситься: здійснення усиновлення без згоди дитини та батьків, якщо вона була необхідна (ст. ст. 217, 218 СК України); фіктивне усиновлення; усиновлення на підставі підроблених документів. Предметом доказування у суді виступатиме тільки встановлення фактів — підстав для визнання усиновлення недійсним.

До другої групи відносить: відсутність згоди інших, крім дитини та батьків, заінтересованих у здійсненні усиновлення органів та осіб (ст. ст. 220–222 СК України), усиновлення дитини іншого з подружжя без наміру в цей момент в майбутньому продовжувати з ним шлюбні відносини. Особливість цієї групи підстав визначається тим, що предметом доказування у суді буде не тільки їх встановлення, але й визначення наскільки вони впливають на відносини з усиновлення, встановлення відповідності інтересам дитини здійсненого усиновлення. Тобто при встановленні у судовому порядку цих підстав суд може відмовити у визнанні усиновлення недійсним, якщо усиновлення здійснене відповідно до інтересів дитини.

3. За ознакою усиновленої особи підстави можна поділити на: а) загальні підстави щодо визнання усиновлення недійсним, незалежно від віку усиновленого; б) такі, що можуть застосовуватися щодо визнання усиновлення дитини. До загальних підстав відноситься фактичне усиновлення, а також здійснене на підставі підроблених документів, інші — стосуються виключно визнання недійсним усиновлення дитини.

Стаття 237. Правові наслідки визнання усиновлення недійсним

1. Усиновлення, визнане недійсним, анулюється з моменту його здійснення.