Розділ III. ПРАВА ТА ОБОВ'ЯЗКИ МАТЕРІ, БАТЬКА ТА ДИТИНИ

• неповнолітній дитині (віком від 14 до 18 років), використовується дитиною.

Використання батьками доходу, одержаного від майна малолітньої дитини, є одним із різновидів дій батьків щодо управління майном дитини (ст. 177 СК України). При цьому батьки мають право спрямовувати одержані кошти на:

• утримання дитини, яка є власником майна;

• утримання інших дітей;

• невідкладні потреби сім'ї.

В ч. 2 коментованої статті вказано, що неповнолітня дитина розпоряджається доходом від свого майна відповідно до цивільного законодавства. У свою чергу в п. 1 ч. 1 ст. 32 ЦК України вказано, що фізична особа у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років (неповнолітня особа) має право самостійно розпоряджатися своїм заробітком, стипендією або іншими доходами. Таким чином, неповнолітня дитина має право розпоряджатися доходом від свого майна самостійно, без одержання згоди її батьків. Проте з аналізу закону можна дійти висновку, що такий порядок встановлено лише щодо доходу дитини. Якщо за гроші, що входили до складу доходу, неповнолітня дитина придбає певні речі, то розпорядження такими речами має здійснюватися вже за правилами, встановленими ч. 2 ст. 32 ЦК України. Для правочинів з речами потрібна згода батьків дитини, а у випадках, передбачених законом, і дозвіл органу опіки та піклування.

Стаття 179. Право власності на аліменти, одержані на дитину

1. Аліменти, одержані на дитину, є власністю того з батьків, на ім'я кого вони виплачуються, і мають використовуватися за цільовим призначенням.

Неповнолітня дитина має право брати участь у розпорядженні аліментами, які одержані для її утримання.

2. У разі смерті того з батьків, з ким проживала дитина, аліменти є власністю дитини.

Опікун розпоряджається аліментами, які одержані для утримання малолітньої дитини.

Неповнолітня дитина має право на самостійне одержання аліментів та розпоряджання ними відповідно до Цивільного кодексу України.

1. В коментованій статті визначається правовий режим аліментів, одержаних на дитину. Згідно з новим СК України він залежить від того, проживає дитина з батьками або ні. Закон передбачає дві можливі ситуації:

а) дитина проживає з батьками або одним з них (ч. 1 ст. 179 СК України);

б) батьки або той з батьків, з яким проживала дитина, помер і дитина перебуває під опікою інших осіб (опікуна, піклувальника тощо) (ч. 2 ст. 179 СК України).

2. Якщо дитина має батьків або одного з них, то аліменти, що сплачуються на дитину, є власністю того з батьків, на ім'я кого вони виплачуються. Ця норма закону є новою для сімейного законодавства. Хоча раніше правовий режим аліментів і не визначався безпосередньо в законі, в доктрині вважалося, що суми аліментів є власністю дитини, а не її батьків, оскільки вони мають виключно цільовий характер. В ст. 87 КпШС України 1969 р. було вказано, що кошти з батьків на утримання дітей, що перебувають в дитячих закладах, а також нараховані дітям пенсії та грошова допомога перераховуються на особисті рахунки цих дітей у відповідні ощадні банки.

Доцільність законодавчих нововведень в науковій літературі викликала обґрунтовані заперечення. Оскільки аліменти сплачуються саме на дитину, інша особа, навіть мати або батько дитини, не може набувати права власності щодо цього майна. Разом із правом власності на аліменти за батьками закріплюється й обов'язок використовувати їх за цільовим призначенням, тобто для задоволення фізичних, духовних і інших потреб дитини, її навчання і розвитку. Проте така законодавча пересторога не є достатньою. В житті той з батьків, хто одержує аліменти, фактично в повному обсязі розпоряджається ними. Однак важливим було б розуміння того, що він здійснює управління не своїм майном, а майном дитини. Визнання за батьками права власності на аліменти дитини руйнує цю концепцію і створює прикрий приклад законодавчої підтримки безпідставного набуття майна у власність.

Важко віднайти логіку також у тому, що навіть неповнолітня дитина, яка проживає з тим з батьків, на ім'я якого сплачуються аліменти, не набуває права власності щодо них. Новим цивільним законодавством неповнолітнім особам надані широкі можливості. Вони за згодою своїх батьків можуть укладати будь-які правочини, а також розпоряджатися доходом від свого майна. З урахуванням цього вбачається невиправданим закріплення права власності на аліменти, що сплачуються на неповнолітню дитину, за її батьками.

В абз. 2 ч. 1 ст. 179 СК України сказано, що неповнолітня дитина має право брати участь у розпорядженні аліментами, які одержані для її утримання. По-перше, не ясно, що розуміється під таким юридично невизначеним поняттям, як «брати участь у розпорядженні». По-друге, з урахуванням загальної концепції, що закріплена в законі, виходить, що неповнолітня особа може брати участь у розпорядженні майном, що належить на праві власності її батькам.

Необхідність законодавчого визначення правового режиму аліментів, одержаних на дитину, не викликає сумнівів. Проте концепція права власності на аліменти, яка одержала своє закріплення в СК України, потребує докорінної зміни. Закон має чітко визначати, що аліменти, сплачені на дитину, незалежно від її віку, є власністю дитини, а батьки лише управляють цим майном, використовуючи його за цільовим призначенням.