Розділ III. ПРАВА ТА ОБОВ'ЯЗКИ МАТЕРІ, БАТЬКА ТА ДИТИНИ

Для хоча б мінімального вирішення цього питання Міністерство юстиції України в листі від 25.07.2006 р. № 19-50-556 вказало, що дозвіл органу опіки та піклування на відчуження житла необхідний лише у випадку, якщо дитина:

а) є власником (співвласником);

б) має право на користування житловим приміщенням, що відчужується.

При цьому право власності або право користування дитиною житлом має вбачатися:

а) зі змісту правовстановлюючого документу;

б) довідки про реєстрацію місця проживання або місця перебування дитини. Очевидно, що такий підхід є вужчим у порівнянні з тим, що закріплений в законодавстві, оскільки зводить житлові приміщення, якими може користуватися дитина, лише до тих, де зареєстроване місце її проживання або місце перебування.

Проте саме з ним необхідно погодитися, оскільки без формалізації цього моменту обійтися не можна. Треба встановити, на підставі яких документів можна зробити висновок про користування дитиною тим чи іншим житлом. Встановити усі житлові приміщення, якими дитина має право користуватися в силу закону або за згодою власника, неможливо. Остаточно проблема, що виникла внаслідок прийняття нового Закону «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей», може бути вирішена лише на законодавчому рівні.

Стаття 177. Управління майном дитини

1. Батьки управляють майном, належним малолітній дитині, без спеціального на те повноваження. Батьки зобов'язані дбати про збереження та використання майна дитини в її інтересах.

Якщо малолітня дитина може самостійно визначити свої потреби та інтереси, батьки здійснюють управління її майном, враховуючи такі потреби та інтереси.

2. Батьки малолітньої дитини не мають права без дозволу органу опіки та піклування вчиняти такі правочини щодо її майнових прав:

 укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, в тому числі договори щодо поділу або обміну житлового будинку, квартири;

 видавати письмові зобов'язання від імені дитини;

 відмовлятися від майнових прав дитини.

3. Батьки мають право дати згоду на вчинення неповнолітньою дитиною правочинів, передбачених частиною другою цієї статті, лише з дозволу органу опіки та піклування.

4. Дозвіл органу опіки та піклування на вчинення правочинів щодо нерухомого майна дитини надається в разі гарантування збереження її права на житло.

5. При вчиненні одним із батьків правочинів щодо майна малолітньої дитини вважається, що він діє за згодою другого з батьків. Другий з батьків має право звернутися до суду з вимогою про визнання правочину недійсним як укладеного без його згоди, якщо цей правочин виходить за межі дрібного побутового.

На вчинення одним із батьків правочинів щодо транспортних засобів та нерухомого майна малолітньої дитини повинна бути письмова нотаріально засвідчена згода другого з батьків.

Якщо той з батьків, хто проживає окремо від дитини протягом не менш як шість місяців, не бере участі у вихованні та утриманні дитини або якщо місце його проживання невідоме, правочини, зазначені в абзаці другому цієї частини, можуть бути вчинені без його згоди.

6. Батьки вирішують питання про управління майном дитини спільно. Спори, які виникають між батьками щодо управління майном дитини, можуть вирішуватися органом опіки та піклування або судом, якщо інше не передбачено договором між ними.