Розділ III. ПРАВА ТА ОБОВ'ЯЗКИ МАТЕРІ, БАТЬКА ТА ДИТИНИ

4. Діти мають щодо батьків також рівні майнові права. Так, якщо з батьків стягуються аліменти на двох і більше дітей, то кожна дитина має одержати рівну частину тієї частки заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину (це випливає зі змісту ст. 183 СК). Крім того, при спадкуванні дітьми після батьків частки у спадщині кожної дитини є рівними (ст. 1267 ЦК України) тощо.

5. Діти мають щодо батька, матері також рівні обов'язки немайнового та майнового характеру, які закріплені статтями 172 та главою 17 (див. коментар до ст. 172 та глави 17).

Стаття 143. Обов'язок батьків забрати дитину з пологового будинку або іншого закладу охорони здоров'я

1. Мати, батько дитини, які перебувають у шлюбі, зобов'язані забрати дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я.

2. Мати, яка не перебуває у шлюбі, зобов'язана забрати дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я.

3. Дитина може бути залишена батьками у пологовому будинку або в іншому закладі охорони здоров'я, якщо вона має істотні вади фізичного і (або) психічного розвитку, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення.

4. Якщо батьки не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я, забрати дитину мають право її баба, дід, інші родичі з дозволу органу опіки та піклування.

1. Обов'язок батьків забрати дитину з пологового будинку є необхідною передумовою для здійснення ними всіх інших особистих немайнових прав щодо дитини. Вказаному обов'язку батька, матері дитини кореспондує право дитини на сім'ю, яке в даному випадку полягає у її праві на проживання в сім'ї (ч. 3 ст. 4 СК України).

Під закладами охорони здоров'я ст. 3 Основ законодавства України про охорону здоров'я розуміє підприємства, установи та організації, завданням яких є забезпечення різноманітних потреб населення в галузі охорони здоров'я шляхом подання медико-санітарної допомоги, включаючи широкий спектр профілактичних і лікувальних заходів або послуг медичного характеру, а також виконання інших функцій на основі професійної діяльності медичних працівників. З цього визначення можна зробити висновок про те, що мати, батько дитини зобов'язані не тільки забрати дитину з пологового будинку після її народження, а щоразу забирати її з будь-якого закладу охорони здоров'я, у якому дитині надається медико-санітарна допомога. Тому не можна погодитись з висловленою у літературі думкою, що вказаний обов'язок батьків має разовий характер. Вказаний обов'язок так само, як і всі інші батьківські права та обов'язки, має триваючий характер і припиняється з досягненням дитиною повноліття, оскільки протягом свого життя дитина неодноразово може знаходитися у будь-якому закладі охорони здоров'я.

2. Оскільки під правом на сім'ю перш за все слід розуміти право дитини жити та виховуватися у власній родині, то обов'язок забрати дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я покладається на її родичів. Ними відповідно до змісту коментованої статті можуть бути:

1) мати, батько дитини, які перебувають у шлюбі;

2) мати, яка не перебуває у шлюбі. В даній ситуації вбачається значне обмеження рівності обов'язків батька та матері дитини тому, що законом на нього не покладається обов'язок забрати дитину із пологового будинку чи з іншого закладу охорони здоров'я в тому разі, якщо він не перебуває у шлюбі з матір'ю дитини;

3) баба, дід дитини, інші родичі дитини з дозволу органу опіки та піклування.

Але вказані особи не зобов'язані, а мають право забрати дитину з вказаних закладів. Закон містить відкритий перелік тих осіб, які мають право забрати дитину з пологового будинку або іншого закладу охорони здоров'я. Такими особами можуть бути крім вказаних у коментованій статті також повнолітні рідні сестри та брати дитини, мачуха, вітчим, тітки, дядьки, як з боку матері, так і з боку батька тощо. Ці особи мають право забрати дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я навіть в тому разі, коли батьки вирішили її там залишити через істотні вади фізичного і (або) психічного розвитку, а також за наявності інших обставин, які мають істотне значення, або відмовились забрати дитину без поважних причин. При наявності обставин, вказаних у ст. 243 та 244 СК, особи, які забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я можуть бути призначені її опікунами чи піклувальниками. Такі особи також мають право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав (ст. 165 СК).

3. Коментована стаття вказує на ті юридичні факти, які можуть звільнити батьків від обов'язку забрати дитину з пологового будинку або іншого закладу охорони здоров'я. Такими обставинами є, по-перше, наявність у дитини істотних вад фізичного і (або) психічного розвитку, а, по-друге, наявність інших обставин, які мають істотне значення. Вказані обставини можуть бути у наявності як разом, так і окремо.

Відповідно до Основ законодавства України про охорону здоров'я діти з дефектами фізичного або психічного розвитку, які потребують медико-соціальної допомоги і спеціального догляду, за бажанням батьків або осіб, які їх замінюють, можуть утримуватися в будинках дитини, дитячих будинках та інших спеціалізованих дитячих закладах за державний рахунок (ст. 63). Такі діти отримують у встановленому законодавством України порядку статус дитини, позбавленої батьківського піклування (ст. 1 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» від 13 січня 2005 року).

Щодо поняття вад фізичного та психічного розвитку, то в даному разі законодавець застосовує медичний критерій в якості підстави для виникнення у батьків відповідного права — права залишити дитину у пологовому будинку або у іншому закладі охорони здоров'я. Чинне законодавство не містить чіткого визначення понять «вади фізичного розвитку» та «вади психічного розвитку».

Вада — фізичне або розумове порушення, яке обмежує соціальну діяльність, підтверджене законодавством України в порядку, розробленому Міністерством освіти і науки України за погодженням з Міністерством охорони здоров'я України. Тяжка вада — підтверджена в установленому порядку фізична чи психічна вада, виражена такою мірою, що навчання відповідно до державних стандартів освіти (втому числі і спеціальних) є недоступним і можливості навчання обмежуються здобуттям елементарних знань про оточуючий світ, придбанням навичок самообслуговування та елементарних трудових навичок або отриманням елементарної допрофесійної підготовки. Складна вада — поєднання двох або більше порушень фізичного та (або) розумового розвитку у однієї особи.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про психіатричну допомогу» від 22.02.2000 р. психічні розлади — розлади психічної діяльності, визнані такими згідно з чинною в Україні Міжнародною статистичною класифікацією хвороб, травм і причин смерті; тяжкий психічний розлад — розлад психічної діяльності (затьмарення свідомості, порушення сприйняття, мислення, волі, емоцій, інтелекту чи пам'яті), який позбавляє особу здатності адекватно усвідомлювати оточуючу дійсність, свій психічний стан і поведінку.

Наведені визначення є приблизними орієнтирами для батьків при прийнятті рішення про залишення дитини у пологовому будинку або іншому закладі охорони здоров'я. Але вказані стани мають діагностуватися медичними працівниками при народженні дитини або у інший час і тільки на підставі медичного висновку, а не суб'єктивної думки батьків, має бути прийнято рішення про те, чи потребує дитина медико-соціальної допомоги і спеціального догляду.