Розділ II. ШЛЮБ. ПРАВА ТА ОБОВ'ЯЗКИ ПОДРУЖЖЯ

В договорі сторони можуть визначити обсяг прав щодо користування житлом, яке належить на праві приватної власності одному з подружжя. При цьому житлове приміщення, яке можуть займати члени сім'ї власника (володільці сервітуту), визначається власником речі. У шлюбному договорі сторони можуть визначити, що власник надасть у користування другого з подружжя (інших членів сім'ї) житловий будинок або його певну частку (наприклад, перший поверх), закріпити право постійного або тимчасового користування житлом тощо. Сторони можуть визначити в договорі порядок користування не лише роздільним, а й спільним житлом.

2. У договорі може бути закріплено, що в будинку (квартирі, садибі) окрім подружжя та їхніх дітей постійно або тимчасово будуть проживати інші родичі — батьки дружини або чоловіка, їхні брати, сестри тощо. В цьому випадку виникає конструкція договору на користь третьої особи, в якому боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок не стороні договору, а третій особі. Важливим є те, що виконання договору на користь третьої особи може вимагати як особа, яка уклала договір, так і третя особа, на користь якої передбачено виконання, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із суті договору. З моменту вираження третьою особою наміру скористатися своїм правом сторони не можуть розірвати або змінити договір без згоди третьої особи, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. ч. 2, 3 ст. 636 ЦК України). Згідно із ч. 4 ст. 636 ЦК України, якщо третя особа відмовилася від права, наданого їй на підставі договору, сторона, яка уклала договір на користь третьої особи, може сама скористатися цим правом, якщо інше не випливає із суті договору.

В шлюбний договір можуть включатися і взаємозалежні умови, наприклад, про те, що один з подружжя надасть у спільне користування належний йому житловий будинок, а другий з подружжя — інше майно (квартиру, гараж, дачу тощо).

3. Подружжя може включити в шлюбний договір умови про зміну порядку користування житлом або про припинення такого права. При цьому найбільш важливим є питання про порядок звільнення будинку (квартири) тим з подружжя, хто мав право користування ним, у випадку розірвання шлюбу. У ч. 1 коментованої статті вказано, що якщо у зв'язку з укладенням шлюбу один з подружжя вселяється в житлове приміщення, яке належить другому з подружжя, сторони в шлюбному договорі можуть домовитися про звільнення житлового приміщення тим з подружжя, хто в нього вселився у випадку розірвання шлюбу з виплатою грошової компенсації або без неї. Так, у договорі може бути зазначено, що той з подружжя, хто має право користування, у випадку розірвання шлюбу звільнить житлове приміщення без одержання будь-якої компенсації. І навпаки, у договорі може бути закріплене право такої особи на одержання у власність іншого майна або грошей, або право на одержання іншого майна у користування.

Особливо ретельно мають бути обговорені в шлюбному договорі умови звільнення «сімейного будинку» дітьми до 18 років та непрацездатними повнолітніми дітьми. Сторони не можуть своєю домовленістю позбавити їх права на проживання в житловому будинку, якщо при цьому будуть погіршені їхні житлові умови. Проте не буде суперечити законодавству договір подружжя, відповідно до якого після переїзду із займаного житлового будинку (квартири) житлові умови дітей будуть збережені на тому ж рівні або навіть покращені.

Дружина та чоловік можуть встановити в шлюбному договорі підстави та порядок звільнення житлового приміщення іншими родичами, які за договором набували право на проживання.

Стаття 99. Визначення у шлюбному договорі права на утримання

1. Сторони можуть домовитися про надання утримання одному з подружжя незалежно від непрацездатності та потреби у матеріальній допомозі на умовах, визначених шлюбним договором.

2. Якщо у шлюбному договорі визначені умови, розмір та строки виплати аліментів, то в разі невиконання одним із подружжя свого обов'язку за договором аліменти можуть стягуватися на підставі виконавчого напису нотаріуса.

3. Шлюбним договором може бути встановлена можливість припинення права на утримання одного з подружжя у зв'язку з одержанням ним майнової (грошової) компенсації.

1. Самостійну групу умов, що включаються у шлюбні договори, можуть становити умови зобов'язального характеру. У першу чергу це можуть бути умови щодо надання подружжям утримання (аліментування).

Подружні відносини передбачають взаємну моральну та матеріальну підтримку і допомогу. Проте матеріальна підтримка є і юридичним обов'язком дружини та чоловіка. Відповідно до ч. 1 ст. 75 СК України дружина і чоловік повинні матеріально підтримувати один одного. У випадку ненадання такої допомоги той з подружжя, хто її потребує, може звернутися до суду з позовом про стягнення аліментів.

Сторони можуть вирішити це питання і добровільно, за взаємною згодою. Новий СК України безпосередньо передбачає два види договорів дружини і чоловіка щодо їх взаємного утримання: а) договір про надання утримання (ст. 78 СК України); б) договір про припинення права на утримання замість набуття права власності на нерухоме майно або одержання одноразової грошової виплати (ст. 89 СК України). Разом з тим ніщо не заважає подружжю визначити умови щодо взаємного утримання у шлюбному договорі. Так, сторони в договорі можуть визначати умови та порядок надання утримання, розмір та форму аліментів, умови припинення права на утримання, у тому числі й замість одержання майна у власність тощо.

Умови щодо взаємного утримання мають для дружини та чоловіка важливе значення, тому вони набули детальну законодавчу регламентацію (ст. ст. 75–91 СК України).

Новий СК України містить три групи правових норм, які визначають умови та порядок реалізації права дружини та чоловіка на утримання:

а) норми, що визначають загальні умови надання утримання одному з подружжя (ст. ст. 75–83 СК України);

б) норми, що встановлюють право дружини на утримання під час вагітності, а також право дружини та чоловіка у разі проживання з ними дитини (ст. ст. 84–88 СК України);

в) норми, що визначають право на утримання того з подружжя, з яким проживає дитина-інвалід (ст. 88 СК України).

У свою чергу шлюбним договором сторони можуть передбачити інші, ніж встановлені в законі, умови надання взаємного утримання (аліментування).

2. У першу чергу законодавство встановлює загальні правила щодо взаємного утримання дружини та чоловіка. Відповідно до ч. 2 ст. 75 СК України право на утримання один з подружжя набуває, якщо має місце сукупність відповідних обставин: а) непрацездатність одного з подружжя; б) потреба в матеріальній допомозі (нужденність); в) здатність другого з подружжя надати матеріальну допомогу.