Розділ II. ШЛЮБ. ПРАВА ТА ОБОВ'ЯЗКИ ПОДРУЖЖЯ

4. Добросовісна сторона недійсного шлюбу має право на проживання у житловому приміщенні, в яке вона поселилася у зв'язку з недійсним шлюбом. Право на проживання у першу чергу стосується тих випадків, коли особа вселиться у житлове приміщення, яке є об'єктом права приватної власності другої сторони. У такому разі вона набуває права користування чужим нерухомим майном — сервітут.

5. Добросовісна сторона недійсного шлюбу може набувати певні аліментні права. Зокрема добросовісна сторона має право на утримання (аліменти):

1) якщо вона є непрацездатною, потребує матеріальної допомоги, за умови, що друга сторона може надавати матеріальну допомогу (ст. 75 СК України);

2) у разі проживання з нею дитини:

• жінка має право на одержання аліментів від чоловіка — батька дитини — під час вагітності та до досягнення дитиною трьох років, а у разі, якщо дитина має вади фізичного або психічного розвитку, особа, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка до досягнення дитиною шести років (ст. 84 СК України);

• чоловік має право на одержання аліментів від другої сторони — матері дитини — до досягнення дитиною трьох років, а у разі, якщо дитина має вади фізичного або психічного розвитку, особа, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка до досягнення дитиною шести років (ст. 86 СК України);

3) у разі проживання з нею дитини-інваліда (ст. 88 СК України).

Треба зазначити, що добросовісна сторона набуває ті аліментні права, які передбачені ст. ст. 75, 84, 86, 88 СК України. Вказані права не вичерпують усіх аліментних прав, що має подружжя. Тому обсяг аліментних прав добросовісної сторони недійсного шлюбу є дещо вужчим порівняно з обсягом прав подружжя. Зокрема така особа не має права на утримання після розірвання шлюбу (ст. 76 СК України), не може вона і укладати договори про утримання (ст. 78 СК України).

6. Добросовісна сторона недійсного шлюбу має право на прізвище, яке вона обрала при реєстрації шлюбу (ст. 35 СК України). Відносно такої особи діє загальне правило, яке встановлено для подружжя: особа, яка змінила своє прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище (ст. 113 СК України). При цьому згода другої сторони, прізвище якої обрала добросовісна сторона недійсного шлюбу, не вимагається.

Стаття 47. Права та обов'язки батьків і дитини, яка народилася у недійсному шлюбі

1. Недійсність шлюбу не впливає на обсяг взаємних прав та обов'язків батьків і дитини, яка народилася у цьому шлюбі.

1. В коментованій статті визначаються наслідки недійсності шлюбу для дитини, яка народилася у такому шлюбі. Закон встановлює єдине правило: недійсність шлюбу не впливає на обсяг взаємних прав та обов'язків батьків і дитини, яка народилася у цьому шлюбі.

Це пояснюється двома основними чинниками.

По-перше, сімейне законодавство в цілому не пов'язує виникнення та Існування прав дитини з наявністю юридичних відносин між її батьками. Батьки дитини можуть перебувати або не перебувати у шлюбі між собою, вони також можуть спочатку перебувати у шлюбі, а потім його розірвати. Цей фактор впливає лише на процедуру встановлення правового зв'язку між батьками та дітьми, а не на його існування як такого.

По-друге, народження дитини у недійсному шлюбі, яке підтверджено відповідним свідоцтвом про народження, є безумовним доказом походження дитини від певних осіб. Як правильно відзначав Г.М. Свердлов, своїм рішенням про визнання шлюбу недійсним суд може знищити шлюб між батьками, але він не може знищити безспірно встановлений факт споріднення між дитиною та батьками.

Щодо відносин між батьками та дитиною, яка народилася у недійсному шлюбі, діють загальні правила про визначення походження дитини (ст. 122 СК України). Вважається, що дитина, народжена у такому шлюбі, походить від осіб, які перебувають у недійсному шлюбі.

2. В коментованій статті визначається обсяг прав та обов'язків дитини, яка народилася у недійсному шлюбі. Цей момент потребує певного доповнення. Свого часу у Кодексі про шлюб та сім'ю України 1969 р. було вказано більш точно: діти, які були зачаті або народжені у недійсному шлюбі, мають такі ж права, як і діти, народжені у дійсному шлюбі. Таким чином закон враховував наявність двох категорій дітей — дитини, яка народилася у недійсному шлюбі, та дитини, яка була зачата у такому шлюбі, а народилася пізніше — після визнання шлюбу недійсним.

З оглядом на ч. ч. 1,2 ст. 122 чинного СК України можна дійти висновку, що дитина, яка була зачата у недійсному шлюбі, має повний обсяг прав і за новим законодавством. Зокрема, в ч. 2 ст. 122 СК України сказано, що дитина, яка народжена до спливу десяти місяців після визнання шлюбу недійсним, походить від подружжя. Вказане правило певним чином компенсує відсутність необхідної вказівки в ст. 47 СК України. Незважаючи на це, коментована стаття потребує внесення відповідних змін. Необхідно зазначити, що недійсність шлюбу не впливає на обсяг взаємних прав та обов'язків батьків і дитини, яка народилася або була зачата у цьому шлюбі.

3. Походження дитини від батьків, які перебувають у недійсному шлюбі, є правовою презумпцією (припущенням). Вона може бути спростована. Закон не встановлює для таких випадків спеціальних правил. Батьківство та материнство щодо дитини, народженої в недійсному шлюбі, може бути оспорене в загальному порядку (ст. ст. 136–14 °CК України).

Стаття 48. Визнання шлюбу неукладеним