Розділ II. ШЛЮБ. ПРАВА ТА ОБОВ'ЯЗКИ ПОДРУЖЖЯ

б) особливі (спеціальні) правові наслідки (ст. 46 СК України).

Загальні правові наслідки можна визначити як негативні, оскільки вони полягають у позбавленні особи тих прав, на які вона могла розраховувати при укладенні дійсного шлюбу (прав та обов'язків подружжя, а також прав та обов'язків, які встановлені для подружжя іншими законами України).

Загальні наслідки застосовуються до недобросовісної особи. Згідно з ч. 6 ст. 45 СК України недобросовісною є особа, яка:

• знала про перешкоди до реєстрації шлюбу;

• приховала дані про наявність перешкод від другого з подружжя і (або) від державного органу РАЦС.

Оскільки недобросовісною є особа, яка знала та приховала інформацію про перешкоди до укладення шлюбу, вона визначатиметься як винна особа, яка діяла умисно. При цьому не має значення спрямування умислу такої сторони. Вона може укласти фіктивний шлюб з метою набуття права на майно, права на проживання, одержання іншої майнової вигоди від шлюбу. Недобросовісною буде і сторона, яка прагне створити реальні сімейні стосунки з іншою особою, втім приховує від неї факт свого перебування у попередньому нерозірваному шлюбі тощо.

Загальні наслідки можуть застосовуватися як до однієї, так і до обох сторін недійсного шлюбу залежно від того, одна або обидві сторони діяли при реєстрації шлюбу недобросовісно. Якщо обидві сторони були обізнані про наявність перешкод до реєстрації шлюбу та приховали їх від органу РАЦС, то негативні наслідки недійсності шлюбу будуть застосовані в повному обсязі. Якщо одна сторона, знала про наявність перешкод і приховала їх від другої сторони та органу РАЦС, то негативні наслідки застосовуються лише до такої недобросовісної сторони.

Особливі (спеціальні) правові наслідки недійсного шлюбу можна визначити як позитивні, оскільки вони полягають у збереженні за особою тих прав, які вона могла б одержати у випадку реєстрації дійсного шлюбу. Спеціальні правові наслідки застосовуються до добросовісної сторони недійсного шлюбу (ст. 46 СК України).

Таким чином критерієм застосування загальних (негативних) або особливих (позитивних) наслідків недійсності шлюбу є суб'єктивний фактор. До недобросовісної сторони, яка знала про перешкоди до укладення шлюбу та приховала їх, застосовуються негативні правові наслідки недійсного шлюбу, які полягають у невизнанні за нею прав та обов'язків подружжя. Натомість до добросовісної сторони застосовуються наслідки позитивні, що полягають у збереженні за нею тих прав та обов'язків, що зазвичай має подружжя.

2. З аналізу ч. І ст. 45 СК України можна дійти висновку, що негативні наслідки недійсності шлюбу застосовуються щодо усіх видів недійсного шлюбу: а) абсолютно недійсного (ст. 39 СК України); б) шлюбу, який визнається недійсним за рішенням суду (ст. 4 °CК України); в) шлюбу, який може бути визнаний недійсним за рішенням суду.

3. Недійсність шлюбу означає відсутність у сторони (сторін) прав та обов'язків подружжя. Це положення деталізується в ч. ч. 2–5 коментованої статті. Негативні правові наслідки полягають у позбавленні особи цілої низки особистих та майнових прав подружжя, які прямо визначені в законі. Треба зазначити, що в новому СК України негативні наслідки недійсності шлюбу знайшли більш повне визначення порівняно з законодавством, що діяло раніше (ст. 49 КпШС України 1969 р.). Якщо раніше сімейне законодавство основну увагу приділяло правам добросовісної сторони недійсного шлюбу, то новий СК України чітко визначає наслідки, що виникають для сторони недобросовісної.

4. Першим з негативних наслідків є те, що майно, набуте протягом недійсного шлюбу, вважається таким, що належить сторонам на праві спільної часткової власності.

В дійсному шлюбі норми сімейного права враховують особливість відносин подружжя, їх довірчий, особистий характер. Тому в законодавстві закріплено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини самостійного заробітку (доходу). Якщо внесок одного з подружжя у спільне майно був незначним або взагалі відсутнім у зв'язку з навчанням, веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми, хворобою та іншими суттєвими обставинами, то це не впливає на його права щодо спільного майна. У разі поділу майна подружжя частки дружини та чоловіка у праві власності на майно визнаються рівними (ст. 7 °CК України).

Інший підхід закріплюється в законі щодо прав на майно осіб, які перебувають в недійсному шлюбі. Таким особам майно належить на праві спільної часткової власності (ст. ст. 356–367 ЦК України). Розмір часток кожної із сторін визначається відповідно до її участі у придбанні цього майна своєю працею та коштами. Недобросовісна сторона не може набувати прав на майно в порядку, встановленому для подружжя. Вона може розраховувати лише на те майно, у придбанні якого вона брала участь своєю працею та коштами. Розмір належної їй частки в праві власності на майно визначається відповідно до її особистої участі у його придбанні. У разі спору сторін факт такої участі має бути доведений в суді. Якщо недобросовісна сторона не вкладала зусиль або коштів у придбання майна, вона також не може посилатися на ведення нею домашнього господарства, догляд за дітьми тощо. Якщо для подружжя режим спільності майна, набутого за час шлюбу, виникає незалежно від того, на ім'я кого з них воно було зареєстроване, то відносно сторін, які перебувають у недійсному шлюбі, ця обставина має інше значення. Недобросовісна особа має доводити своє право на майно, зареєстроване на ім'я іншої сторони, за допомогою відповідних доказів.

Якщо добросовісна сторона може вимагати поділу майна, набутого за час недійсного шлюбу, за правилами, встановленими для поділу спільного майна подружжя (ст. ст. 46, 69, 7 °CК України), то недобросовісна сторона такого права не має. Відносно цієї сторони поділ здійснюватиметься за правилами цивільного законодавства (ст. ст. 357, 367 ЦК України). Якщо обидві сторони недійсного шлюбу діяли недобросовісно, то правила цивільного законодавства щодо права спільної часткової власності на майно застосовуватимуться до них обох.

Складні майнові відносини виникають у разі реєстрації шлюбу особою, яка вже перебуває в іншому зареєстрованому шлюбі (ч. 1 ст. 39 СК України). У цьому випадку дійсним є перший шлюб, а другий — недійсним з усіма наслідками, що з цього випливають. Якщо така особа набула, наприклад, нерухоме майно, право на яке було зареєстроване на її ім'я, то юридично таке майно є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, тобто сторін першого (дійсного) шлюбу.

При цьому друга сторона дійсного шлюбу набуває права власності щодо такого майна без будь-яких доказів. Натомість друга сторона недійсного шлюбу повинна доводити свої внески (трудові або грошові) у придбання такого майна.

Найбільш складними для юридичного вирішення у цьому плані є випадки, коли друга сторона недійсного шлюбу є добросовісною. Ситуація може бути наступною. Особа, яка перебуває у зареєстрованому шлюбі, уклала новий шлюб, приховавши цей факт від другої сторони (добросовісної). Протягом перебування, умовно кажучи, у двох «шлюбах» — дійсному та недійсному — вона набула нерухоме майно, яке було зареєстроване на її ім'я. Яким буде його правовий режим? Не викликає сумнівів, що другий шлюб є недійсним (ч. 1 ст. 39 СК України). Незважаючи на це, добросовісна сторона недійсного шлюбу має право на поділ майна, набутого у недійсному шлюбі, як спільної сумісної власності подружжя (п. 1 ч. 1 ст. 46 СК України). Одночасно набуте майно є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя у дійсному (першому) шлюбі (ч. 1 ст. 6 °CК України). Таким чином дві особи — друга сторона дійсного шлюбу та друга добросовісна сторона недійсного шлюбу — одночасно мають право вимагати поділу набутого майна за правилами поділу об'єкта права спільної сумісної власності.

Тут виникає колізія прав, яка, на жаль, не вирішується в законі. Якщо недобросовісна сторона, яка перебуває у першому нерозірваному шлюбі, повністю припинила відносини з другою стороною в цьому шлюбі, то можна застосовувати правила, передбачені в ч. 6 ст. 57 СК України: суд може визнати роздільним майном подружжя майно, набуте ними за час окремого проживання у зв'язку з фактичним припиненням шлюбних відносин. За таких обставин добросовісна сторона недійсного шлюбу набуває певний пріоритет щодо майна і може вимагати його поділу як об'єкта права спільної сумісної власності. Ситуація практично не має вирішення в іншому випадку. Якщо недобросовісна особа, яка перебуває у дійсному та недійсному шлюбах, не припиняє відносин з другою стороною як в першому, так і у другому шлюбі, за таких обставин права на майно другої сторони дійсного шлюбу та добросовісної сторони недійсного шлюбу повністю збігаються: кожна з них може вимагати визнання його об'єктом права спільної сумісної власності.

5. Другим з негативних наслідків недійсності шлюбу є те, що особа, яка одержувала аліменти від того, з ким вона була в недійсному шлюбі, повинна їх повернути. При цьому сума сплачених аліментів вважається такою, що одержана без достатньої правової підстави і підлягає поверненню відповідно до Цивільного кодексу України. У свою чергу, у ч. 1 ст. 1212 ЦК України сказано, що особа, яка набула майно за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 1212 ЦК України правила про безпідставно набуте майно застосовуються до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні.