Розділ II. ШЛЮБ. ПРАВА ТА ОБОВ'ЯЗКИ ПОДРУЖЖЯ

• вагітність дружини;

• народження дружиною дитини.

Якщо має місце наявність хоча б однієї із вказаних підстав, суд не може визнати шлюб недійсним. Якщо особи, які перебувають у такому шлюбі, або одна з них, не бажають зберігати на подальше свої відносини, вони можуть звернутися до суду з заявою або позовом про розірвання шлюбу у загальному порядку.

Шлюб не може бути визнаний недійсним при вагітності дружини або народженні нею дитини при будь-яких порушеннях, які надають можливість суду визнати шлюб недійсним (п. п. 1, 2, 4 ч. 1 ст. 41 СК України). Виключення складають лише випадки реєстрації шлюбу з особою, яка приховала відомості про стан свого здоров'я, наслідком чого може стати (стало) порушення фізичного або психічного здоров'я іншого нареченого чи їхніх нащадків. Якщо порушення мали такий характер, то суд може визнати шлюб недійсним навіть у разі вагітності дружини або народження нею дитини.

Стаття 42. Особи, які мають право на звернення до суду з позовом про визнання шлюбу недійсним

1. Право на звернення до суду з позовом про визнання шлюбу недійсним мають дружина або чоловік, інші особи, права яких порушені у зв'язку з реєстрацією цього шлюбу, батьки, опікун, піклувальник дитини, опікун недієздатної особи, прокурор, орган опіки та піклування, якщо захисту потребують права та інтереси дитини, особи, яка визнана недієздатною, або особи, дієздатність якої обмежена.

1. В коментованій статті визначається коло осіб, які мають право на звернення до суду з позовом про визнання шлюбу недійсним. У зв'язку з тим, що в цьому разі йдеться про звернення особи з позовом до суду, можна дійти висновку, що коментована стаття стосується лише двох видів недійсного шлюбу, а саме шлюбу, який: а) визнається недійсним за рішенням суду (ст. 4 °CК України); б) може бути визнаний недійсним за рішенням Суду (ст. 41 СК України). Шлюб, який є недійсним (ст. 39 СК України), не потребує звернення особи до суду з відповідним позовом, оскільки його недійсність визначається безпосередньо законом.

2. Право на звернення до суду з позовом про визнання шлюбу недійсним мають дві категорії осіб:

• особи, які діють у власних інтересах, тобто особи, права яких порушені у зв'язку з реєстрацією шлюбу (дружина або чоловік, інші особи);

• особи, які діють в інтересах інших осіб (батьки, опікун, піклувальник дитини, опікун недієздатної особи, прокурор, орган опіки та піклування, якщо захисту потребують права та інтереси дитини, особи, яка визнана недієздатною, або особи, дієздатність якої обмежена).

Ю.С. Червоним висловлювалася в літературі думка, що винна в укладенні недійсного шлюбу особа не має права на задоволення позову про визнання шлюбу недійсним. При цьому автор погоджується з М.В. Антокольською, яка вважає, що ніхто не може спочатку укласти недійсний шлюб, а потім, коли це стане для нього вигідним, вимагати визнання його недійсним в суді. На думку Ю.С. Червоного, такий підхід відповідає ч. 9 ст. 7 СК України, відповідно до якої сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності1. Однак з таким підходом не можна погодитися. Справа в тому, що неможливість звернення винної особи до суду з позовом про визнання шлюбу недійсним встановлена в сімейному законодавстві РФ (ст. 28 СК РФ), у той час як законодавство України таких пересторог не закріплює. Тому думка М.В. Антокольскої, яка ґрунтується на правилах законодавства РФ, є обґрунтованою, у той час як відносно вітчизняного законодавства буде не зовсім точною.

В коментованій статті не проводиться різниці між винною або невинною особами. Якщо з позовом звертається особа, яка діє у власних інтересах, то суд має встановити лише одну обставину — що у зв'язку з реєстрацією шлюбу її права були порушені. Ідея про встановлення заборони на задоволення позову про визнання шлюбу недійсним для винної особи може розглядатися лише як пропозиція для подальшого вдосконалення сімейного законодавства України.

3. Позовна заява про визнання шлюбу недійсним повинна містити зміст позовних вимог; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину, наявність підстав для звільнення від доказування; перелік документів, що додаються до заяви, та визначати інші моменти, встановлені в цивільному процесуальному законодавстві України.

У разі пред'явлення позову особами, які діють на захист прав, свобод та інтересів іншої особи, в заяві повинні бути зазначені підстави такого звернення. Якщо позовна заява подається представником позивача, до позовної заяви додається довіреність чи інший документ, що підтверджує його повноваження (ч. ч. 6, 7 ст. 119 ЦПК України).

Стаття 43. Визнання шлюбу недійсним після його припинення

1. Розірвання шлюбу, смерть дружини або чоловіка не є перешкодою для визнання шлюбу недійсним.

2. Якщо шлюб розірвано за рішенням суду, позов про визнання його недійсним може бути пред'явлено лише після скасування рішення суду про розірвання шлюбу.

1. Коментована стаття розповсюджує свою дію лише на випадки судового визнання шлюбу недійсним, тобто коли суд визнає або може визнати шлюб недійсним (ст. ст. 40, 41 СК України). Шлюб, який згідно з законом є недійсним (ст. 39 СК України), не потребує такого визнання, оскільки він є недійсним і без підтвердження цього факту судом. На цій підставі питання про визнання абсолютно недійсного шлюбу судом після його припинення взагалі не виникає.

2. Якщо для визнання шлюбу недійсним потрібне рішення суду (ст. ст. 40, 41 СК України), то може статися, що до звернення відповідної особи з позовом до суду (ст. 42 СК України) одна із осіб, яка перебуває в недійсному шлюбі, помре або такий шлюб буде розірваний в судовому порядку. Вказана колізія і вирішується в коментованій статті.

В ч. 1 ст. 43 СК України міститься загальне правило: розірвання шлюбу, смерть дружини або чоловіка не є перешкодою для визнання шлюбу недійсним. Це означає наступне.