Розділ II. ШЛЮБ. ПРАВА ТА ОБОВ'ЯЗКИ ПОДРУЖЖЯ

1. Шлюб, зареєстрований у відсутності нареченої і (або) нареченого, вважається неукладеним. Запис про такий шлюб у державному органі реєстрації актів цивільного стану анулюється за рішенням суду за заявою заінтересованої особи, а також за заявою прокурора.

1. В СК України поряд с терміном «недійсний шлюб» використовується також поняття «неукладений шлюб». Останнє поняття є новим для сімейного законодавства. Втім, в літературі неодноразово висловлювалися пропозиції щодо запровадження в закон окремого терміну — «шлюб, який не відбувся» — для випадків порушення основних правил реєстрації шлюбу. В СК України для позначення таких випадків використовується поняття «неукладений шлюб».

Неукладеним вважається шлюб, зареєстрований у відсутності сторін або однієї з них. Таке порушення має принциповий характер. Згідно із ч. І ст. 51 Конституції України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Згідно із ст. 34 СК України присутність наречених в момент реєстрації шлюбу є обов'язковою, оскільки сторони мають підтвердити свою вільну згоду на укладення шлюбу. Відсутність сторін або однієї з них унеможливлює оприлюднення такої волі, чим позбавляє шлюбний союз необхідного підґрунтя.

2. Між недійсним та неукладеним шлюбом існують суттєві відмінності. Основна полягає у тому, що неукладений шлюб взагалі не спричиняє появи правових наслідків, а недійсний шлюб може стати підставою їх виникнення. Так, недійсність шлюбу не впливає на обсяг прав та обов'язків батьків і дитини, яка народилася у цьому шлюбі (ст. 47 СК України); у недійсному шлюбі добросовісна сторона може зберігати за собою права, що належать подружжю (ст. 46 СК України). Неукладений шлюб — це юридичний нуль. Тому у разі його реєстрації виникають наступні наслідки:

• жодна із сторін (незалежно від її добросовісності або недобросовісності) не набуває прав та обов'язків подружжя;

• дитина, яка народилася у неукладеному шлюбі вважається такою, що народилася поза шлюбом;

• неукладений шлюб не потребує визнання його недійсним.

Існують також деякі процедурні відмінності. Недійсний шлюб визначається таким за рішенням суду за позовом визначеної в законі особи (ст. 42 СК України), у той час як неукладений шлюб — за рішенням суду за заявою заінтересованої особи або прокурора. На жаль, СК України не визначає чітко процесуальні аспекти визнання шлюбу неукладеним. З аналізу коментованої статті можна припустити, що справа про визнання шлюбу неукладеним розглядається в порядку окремого провадження.

Глава 6. ОСОБИСТІ НЕМАЙНОВІ ПРАВА ТА ОБОВ'ЯЗКИ ПОДРУЖЖЯ

Стаття 49. Право на материнство

1. Дружина має право на материнство.

2. Небажання чоловіка мати дитину або нездатність його до зачаття дитини може бути причиною розірвання шлюбу.

3. Позбавлення жінки можливості народити дитину (репродуктивної функції) у зв'язку з виконанням нею конституційних, службових, трудових обов'язків або в результаті протиправної поведінки щодо неї є підставою для відшкодування завданої їй моральної шкоди.

4. Вагітній дружині мають бути створені у сім'ї умови для збереження її здоров'я та народження здорової дитини.

5. Дружині-матері мають бути створені у сім'ї умови для поєднання материнства зі здійсненням нею інших прав та обов'язків.

1. Право на материнство є природним правом жінки. Відповідно до ст. 51 Конституції України материнство охороняється державою. Чинне законодавство містить цілу низку правових гарантій, покликаних сприяти здійсненню жінкою свого права на материнство. Відповідно до ст. 84 СК України дружина під час вагітності та дружина, з якою проживає дитина у віці до трьох років, має право на утримання від чоловіка. Відповідно до ст. 176 КЗпП України не допускається залучення до робіт у нічний час, до надурочних робіт і робіт у вихідні дні і направлення у відрядження вагітних жінок і жінок, що мають дітей віком до трьох років. Відповідно до ч. 1 ст. 79 КК України вагітних жінок або жінок, які мають дітей віком до семи років, крім засуджених до позбавлення волі на строк більше п'яти років за тяжкі і особливо тяжкі злочини, у разі призначення їм покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі суд може звільнити від відбування як основного, так і додаткового покарання з встановленням іспитового строку тощо.

2. Поняття «материнство» та «право на материнство», які застосовуються у коментованій статті, не є тотожними. Поняття «материнство» включає в себе і фізіологічний стан жінки під час вагітності, і її соціальне становище, а також її моральний настрой. Отже, материнство — це фізіологічний та соціальний стан жінки з моменту зачаття до смерті дитини або смерті самої матері. З огляду на це визначення в залежності від фізіологічного стану жінки може змінюватися зміст її права на материнство.

Умовно можна виокремити три «періоди» у житті жінки, протягом яких зміст права на материнство жінки буде відносно однаковим: а) перший період, коли жінка не є вагітною; б) другий період, коли жінка знаходиться в стані вагітності; в) третій період, коли жінка має дитину. При цьому третій період також можна поділити на частини в залежності від віку дитини, оскільки зміст права на материнство змінюється також в залежності від віку дитини.

Виходячи з цього, в залежності від відповідного періоду в житті жінки окремі складові змісту права жінки на материнство встановлюються різними статтями СК України, які містяться у різних його частинах, а також й іншими нормативно-правовими актами. Так, коментована стаття регулює ті особисті немайнові відносини, які виникають між дружиною та чоловіком переважно у перший та другий періоди. Особисті немайнові відносини дружини та чоловіка, які виникають у третій період, тобто їх відносини як батьків дитини регулюються главами 12 та 13 СК.

3. Право на материнство як особисте немайнове право дружини є відносним*. З цього випливає висновок, що зобов'язаною особою щодо дружини є її чоловік.