Розділ І. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Порядок здійснення сімейних прав неповнолітніми особами (від 14 до 18 років) та особами, дієздатність яких обмежена в судовому порядку, визначається законом. За загальним правилом, закріпленим в коментованій статті, ці особи здійснюють свої сімейні права самостійно, однак за допомогою батьків чи піклувальника. Наприклад, згідно Із ч. 2 ст. 92 СК України на укладення шлюбного договору до реєстрації шлюбу, якщо його стороною є неповнолітня особа, потрібна письмова згода її батьків або піклувальника, засвідчена нотаріусом.

Певні сімейні права особа, яка не досягла 18 років, так само, як і особа, дієздатність якої обмежена в судовому порядку, може здійснювати і самостійно. Так, згідно із ч. 1 ст. 18 СК України кожен учасник сімейних відносин, який досяг чотирнадцяти років, має право на безпосереднє звернення до суду за захистом свого права або інтересу. Особа, цивільна дієздатність якої обмежена, не може самостійно вчиняти правочини, що виходять за межі дрібних побутових (ст. 37 ЦК України), однак вона може самостійно здійснювати свої особисті та майнові сімейні права. Наприклад, вона може звертатися до суду з позовом (заявою) про розірвання шлюбу або визнання його недійсним, подавати заяву про реєстрацію шлюбу, звертатися з позовом про стягнення аліментів на свою користь у разі смерті її батьків тощо.

Особливі правила здійснення сімейних прав встановлені для неповнолітніх осіб, які самі є батьками дитини. Хоча неповнолітні батьки мають такі ж права щодо дитини, як і повнолітні батьки, і можуть їх здійснювати самостійно (ч. 1 ст. 156 СК), існують і особливості. Так, відповідно до ст. 16 СК України якщо мати, батько дитини є неповнолітніми, баба, дід дитини з боку того з батьків, хто є неповнолітнім, зобов'язані надавати йому допомогу у здійсненні ним батьківських прав.

4. Особа може не здійснювати свого сімейного права. Таке нездійснення не тягне за собою припинення такого права, воно продовжує існувати в нереалізованому стані. Наприклад, той з подружжя, який є непрацездатним і потребує матеріальної допомоги, може не звертатися до другого з подружжя з вимогою про надання утримання, хоча і має на це право. Той факт, що особа не реалізує свого права, не є підставою для позбавлення її цього права.

Разом з тим існують певні особливості сімейних прав, які зумовлюють і особливості їх здійснення. В першу чергу це стосується сімейних правовідносин за участю дітей. Наприклад, право батьків на виховання дитини є абсолютним правом. Це означає, що жодна особа, яка не має для цього відповідних правових підстав, не може перешкоджати батькам здійснювати виховання дитини, обмежувати спілкування дитини з батьками, відбирати дитину тощо. Разом із тим виховання дитини, яке по відношенню до усіх третіх осіб є абсолютним правом батьків, відносно самої дитини складає не право, а обов'язок батьків. Дитина (особисто або за допомогою інших осіб, у способи, передбачені законом) може вимагати здійснення батьками їх обов'язку щодо виховання. Таким чином, виховання дитини відносно усіх третіх осіб є правом батьків, а відносно самої дитини — їх обов'язком. Зрозуміло, що за таких обставин батьки не можуть за власним бажанням вирішувати питання щодо здійснення або нездійснення свого права на виховання або відмовлятися від нього, оскільки відмова від права на виховання є одночасно порушенням їхнього обов'язку щодо дитини.

5. Права учасників сімейних відносин можуть бути припинені або обмежені строком. Підстави такого припинення або обмеження можуть встановлюватися законом або договором сторін. Наприклад, один з подружжя, який є непрацездатним, за наявності усіх необхідних підстав набуває права на утримання, яке зобов'язаний йому надати другий з подружжя. Разом із тим вказане право може бути припинене у випадках, передбачених законом. Відповідно до ч. 1 ст. 82 СК право одного з подружжя на утримання припиняється у разі поновлення його працездатності, а також реєстрації з ним повторного шлюбу. Рішенням суду одного з подружжя може бути позбавлено права на утримання або обмежено його строком, якщо подружжя перебувало в шлюбних відносинах нетривалий час, непрацездатність того з подружжя, хто потребує матеріальної допомоги, виникло в результаті умисного злочину та в інших випадках, передбачених законом (ст. 83 СК України).

Крім того, учасники сімейних правовідносин можуть припинити свої права за власною волею. В першу чергу це стосується тих прав, які мають майновий характер. Наприклад, за шлюбним договором та чи інша річ, що належить на праві власності одному з подружжя (за виключеннями, встановленими ч. 5 ст. 93 СК), може передаватися у власність другого з подружжя. Таким чином, майнове право одного з подружжя припиняється, натомість виникає право власності у другого з подружжя. Учасники сімейних відносин можуть також змінити обсяг належних їм суб'єктивних сімейних прав. Так, за шлюбним договором батьки одного з подружжя можуть набувати права користуватися майном, що належить на праві власності другому з подружжя (ст. 98 СК України). В цьому випадку право користування річчю того з подружжя, хто є її власником, дещо звужується, однак це не означає порушення права власності. Мова йде про один із способів здійснення власником своїх прав щодо майна.

6. Треба підкреслити, що припинення сімейного права дітей або недієздатних учасників сімейних відносин має певні обмеження. Так, згідно з законом батьки малолітньої дитини не мають права без дозволу органу опіки та піклування вчиняти правочини, що пов'язані з відмовою від майнових прав дитини (ч. 2 ст. 177 СК України). Відповідно до ч. 1 ст. 19 °CК той із батьків, з ким проживає дитина, і той із батьків, хто проживає окремо від неї, можуть укласти договір про припинення права на аліменти для дитини у зв'язку з передачею права власності на нерухоме майно (житловий будинок, квартиру, земельну ділянку тощо). У зв'язку з тим, що внаслідок укладення такого договору у дитини припиняється право на аліменти, це можливо лише з дозволу органу опіки та піклування.

Стаття 15. Виконання сімейних обов'язків

1. Сімейні обов'язки є такими, що тісно пов'язані з особою, а тому не можуть бути перекладеш на іншу особу.

2. Якщо особа визнана недієздатною, її сімейний обов'язок особистого немайнового характеру припиняється у зв'язку з неможливістю його виконання.

Майновий обов'язок недієздатної особи за її рахунок виконує опікун.

3. Якщо в результаті психічного розладу, тяжкої хвороби або іншої поважної причини особа не може виконувати сімейного обов'язку, вона не вважається такою, що ухиляється від його виконання.

4. Невиконання або ухилення від виконання сімейного обов'язку може бути підставою для застосування наслідків, встановлених цим Кодексом або домовленістю (договором) сторін.

В коментованій статті визначається загальний порядок виконання учасниками сімейних відносин своїх обов'язків. Суб'єктивний сімейний обов'язок — це вид і міра належної поведінки особи як учасника сімейних правовідносин, тобто сфера належного. Сімейні обов'язки тісно пов'язані із сімейними правами, оскільки наявність певного обов'язку у одного з учасників таких відносин свідчить про наявність відповідного права у іншої сторони. Так, якщо батьки мають обов'язок по утриманню дитини, то дитина має відповідне право на отримання від батьків аліментів та навпаки.

Однак в деяких випадках зв'язок сімейних прав та обов'язків є більш складним. Так, виховання дитини є одночасно правом та обов'язком батьків. Це пояснюється тим, що за участю батьків виникають дві самостійні лінії відносин. Так, по відношенню до дитини батьки мають обов'язок щодо її виховання, а сама дитина, відповідно, має право вимагати належного виховання. Інша лінія відносин виникає між батьками та усіма іншими особами. В таких відносинах мати/батько виступають як управнена особа, тобто особа, яка має право на виховання своєї дитини, а будь-хто інший зобов'язаний не перешкоджати батькам виховувати дитину.

2. Учасники сімейних правовідносин можуть мати особисті та майнові суб'єктивні сімейні обов'язки. Цей поділ обов'язків має принципово важливе практичне значення. За певних обставин учасник сімейних правовідносин може втрачати особисті суб'єктивні обов'язки, зберігаючи при цьому обов'язки майнові (дивись п. 8 коментаря до цієї статті).

3. Свої обов'язки учасники сімейних відносин здійснюють різними способами: а) шляхом здійснення активних дій; б) шляхом утримання від здійснення активних дій. В більшості випадків сімейні обов'язки здійснюються за допомогою активної поведінки зобов'язаної особи.

Так, батьки зобов'язані виховувати та утримувати свою дитину; один із подружжя за певних умов зобов'язаний надати утримання другому з подружжя; патронатний вихователь зобов'язаний забезпечити дитину житлом, одягом, харчуванням та створити їй умови для навчання та розвитку. Однак, в деяких випадках виконання сімейних обов'язків, навпаки, полягає в утриманні від активних дій. Наприклад, опікун не має права перешкоджати спілкуванню дитини з її батьками та іншими родичами; той з батьків, із яким проживає дитина, не вправі чинити перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у вихованні дитини тощо. Таким чином саме нездійснення активних дій у цих випадках буде означати правомірну поведінку особи і, як наслідок, здійснення нею свого сімейного обов'язку.

4. Учасники сімейних правовідносин здійснюють свої обов'язки особисто. Згідно із ч. 1 коментованої статті сімейні обов'язки є такими, що тісно пов'язані з особою, а тому не можуть бути перекладені на іншу особу (дивись л. 2 коментаря до ст. 14 СК України). Неможливо уявити ситуацію, коли б мати або батько переклали свій обов'язок щодо виховання та утримання дитини на іншу особу, і навпаки — дитина передала іншій особі свій обов'язок щодо утримання батьків. Такі ж правила діють і щодо інших учасників сімейних правовідносин. За цих обставин до сімейних правовідносин не застосовується цивільно-правова конструкція переведення боргу. Навіть коли майновий обов'язок недієздатної особи виконує її опікун (абз. 2 ч. 2 коментованої статті), мова не йде про заміну зобов'язаної особи іншою. Опікун не перебирає на себе майнового обов'язку підопічного учасника сімейних правовідносин. Він лише здійснює за рахунок підопічного ті дії, які той мав би виконати самостійно, якби він був дієздатною особою.