Розділ II ОРГАНІЗАЦІЯ АДМІНІСТРАТИВНОГО СУДОЧИНСТВА

Судовими експертами державних спеціалізованих установ (науково-дослідні установи судових експертиз Міністерства юстиції України; науково-дослідні установи судових експертиз, судово-медичні та судово-психіатричні установи Міністерства охорони здоров'я України; експертні служби Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства оборони України, Служби безпеки України та Державної прикордонної служби України) можуть бути фахівці, які мають відповідну вищу освіту, освітньо-кваліфікаційний рівень не нижче спеціаліста, пройшли відповідну підготовку та отримали кваліфікацію судового експерта з певної спеціальності.

До проведення судових експертиз, крім тих, що проводяться виключно державними спеціалізованими установами (а такими є: криміналістичні, судово-медичні і судово-психіатричні експертизи), можуть залучатися також судові експерти, які не є працівниками цих установ, за умови, що вони мають відповідну вищу освіту, освітньо-кваліфікаційний рівень не нижче спеціаліста, пройшли відповідну підготовку в державних спеціалізованих установах Міністерства юстиції України, атестовані та отримали кваліфікацію судового експерта з певної спеціальності. Атестовані судові експерти включаються до державного Реєстру атестованих судових експертів, який веде Міністерство юстиції України, що є підтвердженням належного фахового рівня особи і здатності проводити судові експертизи, які вимагають спеціальних знань у певній галузі.

Не можуть залучатися до виконання обов'язків судового експерта особи, визнані у встановленому законом порядку недієздатними, а також особи, які мають судимість.

Частина друга статті 9 Закону України "Про судову експертизу" передбачає, що суд може доручити проведення судової експертизи тим судовим експертам, яких внесено до державного Реєстру атестованих судових експертів, а для проведення деяких видів експертиз (окрім криміналістичних, судово-медичних і судово-психіатричних), - іншим фахівцям з відповідних галузей знань.

Таким чином, суд повинен обирати експерта насамперед із судових експертів, що внесені до державного Реєстру атестованих судових експертів, а за відсутності таких - із інших фахівців, які володіють відповідною галуззю знань. І це виправдано, адже атестація проводиться з типових видів судових експертиз, але у практиці можуть бути випадки, коли необхідні спеціальні знання у тій галузі, у якій атестація судових експертів поки що не проводиться.

Обов'язки експерта

4. Згідно з частиною третьою коментованої статті, експерт зобов'язаний провести повне дослідження і дати обґрунтований та об'єктивний письмовий висновок щодо поставлених йому питань, а в разі необхідності - прибути за викликом суду, дати висновок або роз'яснити його в судовому засіданні.

Як правило, судова експертиза проводиться поза судовим засіданням, тому якщо суд і викликає експерта у судове засідання, то зазвичай для роз'яснення висновку. Положення зазначеної частини відповідає пунктам 1, 2 статті 12 Закону України "Про судову експертизу", де зазначено, що незалежно від виду судочинства судовий експерт зобов'язаний провести повне дослідження і дати обґрунтований та об'єктивний письмовий висновок, а на вимогу судді (суду) дати роз'яснення щодо даного ним висновку.

5. Щоб не втратити первинний засіб доказування, під час проведення дослідження експерт повинен забезпечити збереження об'єкта експертизи (частина четверта коментованої статті). Виходячи з принципу максимального збереження об'єкта експертизи, закріпленого у статті 5 Закону України "Про судову експертизу", експерт під час судової експертизи може пошкодити об'єкт дослідження або витратити його лише у тій мірі, в якій це необхідно для дослідження. Однак для повного або часткового знищення об'єкта експертизи або зміни його властивостей в процесі дослідження експерт повинен повідомити про це суд та одержати від нього дозвіл, оформлений ухвалою.

6. Для гарантування неупередженості експерта при проведенні експертизи та об'єктивності висновку експерту заборонено:

1) з власної ініціативи збирати матеріали для проведення експертизи;

2) за межами судового засідання спілкуватися з особами, які беруть участь у справі, а також іншими учасниками адміністративного процесу, крім випадків, коли це пов'язано з проведенням експертизи (наприклад, судово-психологічної, судово-психіатричної експертизи стану учасника процесу, що можуть передбачати спілкування з ним).

Для забезпечення конфіденційності відомостей, що стали відомі експерту у зв'язку з проведенням експертизи, йому заборонено розголошувати такі відомості та повідомляти будь-кому, крім суду, про результати експертизи.

7. За наявності підстав, які виключають участь експерта у справі і зазначені у статті 29 КАСУ, експерт зобов'язаний заявити самовідвід. Цей обов'язок передбачений частиною першою статті 30 КАСУ і пунктом 3 статті 12 Закону України "Про судову експертизу".

Крім того, експерт невідкладно зобов'язаний повідомити суд про неможливість проведення ним експертизи через відсутність у нього необхідних знань або без залучення інших експертів (частина шоста коментованої статті). Необхідність залучення інших експертів може виникати у разі потреби провести комісійну або комплексну експертизу (статті 83, 84 КАСУ) для того, щоб дати вичерпну відповідь на питання, які поставлені в ухвалі про призначення експертизи.

Експерт повинен відмовитися від давання висновку, якщо подані йому матеріали недостатні для цього. Така відмова повинна бути викладена в заяві до суду із зазначенням мотивів відмови (частина дванадцята коментованої статті).

8. У разі постановлення судом ухвали про припинення проведення судової експертизи (наприклад, у разі задоволення заяви про відвід експерта або через відсутність у нього необхідних знань чи у разі закриття провадження у справі тощо) експерт зобов'язаний негайно, тобто без зволікання, повернути до суду матеріали справи та інші документи, що використовувалися для проведення експертизи (частина дев'ята коментованої статті).

9. У практиці трапляються випадки, коли суди неправильно формулюють питання в ухвалі про призначення експертизи. Тому у разі виникнення сумніву щодо змісту та обсягу доручення експерт зобов'язаний невідкладно, тобто без зволікання, повідомити про це суд і заявити клопотання щодо уточнення доручення (питань, які задаються експерту) або повідомити суд про неможливість проведення експертизи за заданими питаннями (частина сьома коментованої статті). Суд у цьому випадку змушений буде більш коректно сформулювати питання, постановивши нову ухвалу про призначення експертизи або змінивши попередню.

10. Експерту заборонено передоручати проведення експертизи іншій особі (частина восьма коментованої статті). Це може зробити лише суд у разі відводу експерта або через неможливість проведення ним експертизи з інших причин.

Права експерта