Розділ II ОРГАНІЗАЦІЯ АДМІНІСТРАТИВНОГО СУДОЧИНСТВА

16. Стаття запобігає появі ситуацій, коли особа, будучи свідком, під страхом відповідальності буде змушена викривати (звинувачувати) перед судом себе чи близьку їй людину.

17. Суть свободи від самовикриття, викриття членів сім'ї чи близьких родичів в адміністративному процесі полягає в тому, що особа має право відмовитися давати показання щодо себе, членів сім'ї чи близьких родичів, щоб ці показання не були використані на шкоду самій особі, члену її сім'ї чи близькому родичу.

18. Відмова давати показання не може розцінюватися як доказ вини особи, щодо якої мали бути надані показання, і не повинна братися до уваги судом при оцінці доказів.

19. Право не давати показання щодо себе, членів сім'ї чи близьких родичів обов'язково повинне бути роз'яснене судом перед допитом особи як свідка.

20. Особа, яка відмовляється давати показання, зобов'язана повідомити причини відмови - послатися на те, що вона є членом сім'ї чи близьким родичем особи, і на вимогу суду підтвердити цей факт.

21. Перелік членів сім'ї чи близьких родичів, щодо яких можна відмовитися давати показання, визначено частиною третьою коментованої статті. Ними є чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, особа, над якою встановлено опіку чи піклування, член сім'ї або близький родич цих осіб.

Цей перелік сформульовано як вичерпний. Але, виходячи з цілей і моральної основи статті, суд, на наш погляд, може надати йому розширеного тлумачення, наприклад, для наречених, колишніх чоловіка та дружини тощо.

Обов'язки свідка

22. Основним обов'язком свідка є з'явитися до суду за його викликом у визначений день та час і дати правдиві показання про відомі йому обставини у справі (частина п'ята коментованої статті). Цей обов'язок реалізується в порядку, визначеному статтями 78, 141 - 142 КАСУ.

23. У разі неможливості прибуття за викликом суду свідок зобов'язаний завчасно повідомити про це суд доступним способом (листом, телеграмою, телефоном тощо), щоб той міг за необхідності перенести дату судового розгляду справи або вирішити питання про допит свідка за місцем чи у місці його проживання (перебування) відповідно до статті 78 КАСУ.

Права свідка

24. Свідок в адміністративному процесі має такі права:

1) давати показання рідною мовою або мовою, якою він володіє. Для цього за рахунок особи, яка бере участь у справі й ініціювала виклик свідка, запрошується перекладач. Якщо суд викликав такого свідка з власної ініціативи, або у разі звільнення особи від сплати судових витрат чи зменшення їхнього розміру, послуги перекладача компенсуються за рахунок Державного бюджету України (див. частину четверту статті 92 КАСУ);

2) користуватися письмовими записами, якщо показання свідка пов'язані з будь-якими обчисленнями та іншими даними, які важко зберегти в пам'яті (детальніше про це див. частину сьому статті 141 КАСУ);

3) відмовитися від давання показань у випадках, встановлених цією статтею;

4) право на оплату витрат, пов'язаних з викликом до суду (витрат на проїзд до іншого населеного пункту і добових у разі переїзду до іншого населеного пункту), в порядку, визначеному статтею 92 КАСУ.

Відповідальність свідка

25. Свідок, який досягнув шістнадцяти років, несе кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання або за відмову від давання показань з не передбачених законом підстав.

Згідно зі статтею 384 ККУ завідомо неправдиве показання свідка в суді карається виправними роботами на строк до двох років або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до двох років. Якщо ж свідок дав завідомо неправдиве показання, що було поєднано з обвинуваченням у тяжкому чи особливо тяжкому злочині, або зі штучним створенням доказів обвинувачення чи захисту, або було зроблено з корисливих мотивів, тоді його можуть покарати виправними роботами на строк до двох років або обмеженням волі на строк до п'яти років, або позбавленням волі на строк від двох до п'яти років.

Згідно зі статтею 385 ККУ відмова свідка від давання показань у суді карається штрафом від п'ятдесяти до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 850 до 5100 грн.) або арештом на строк до шести місяців. Особа не підлягає кримінальній відповідальності за відмову давати показання в суді щодо себе, а також членів її сім'ї чи близьких родичів, коло яких визначено частиною третьою коментованої статті.