Розділ II ОРГАНІЗАЦІЯ АДМІНІСТРАТИВНОГО СУДОЧИНСТВА

4. Свідок викликається в судове засідання з ініціативи суду або осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, заявляючи клопотання про виклик свідка, повинна зазначити його ім'я, місце проживання (перебування), роботи чи служби та обставини, щодо яких він може дати показання.

5. Свідок зобов'язаний прибути до суду у визначений час і дати правдиві показання про відомі йому обставини.

6. У разі неможливості прибуття за викликом суду свідок зобов'язаний завчасно повідомити про це суд.

7. Свідок має право давати показання рідною мовою або мовою, якою він володіє, користуватися письмовими записами, відмовитися від давання показань у випадках, встановлених законом, а також на компенсацію витрат, пов'язаних з викликом до суду.

8. За завідомо неправдиві показання або за відмову від давання показань з непередбачених законом підстав свідок несе кримінальну відповідальність.

Предмет регулювання та цілі статті

1. Стаття визначає статус свідка в адміністративному процесі - встановлює коло осіб, які можуть бути свідком в адміністративному процесі, обов'язки і права свідка, а також передбачає відповідальність свідка за невиконання чи неналежне виконання ним своїх обов'язків.

Свідок, його роль в адміністративному процесі

2. Свідок - фізична особа, якій відомі будь-які обставини, що належить встановити у справі. Свідок - дуже важливий учасник адміністративного процесу, оскільки його свідчення (показання) є засобом доказування в адміністративній справі.

3. Жодних обмежень щодо віку свідка не встановлено. Головне, щоб особа була здатна правильно сприймати обставини та давати пояснення про них. Водночас стаття 142 КАСУ визначає особливості допиту малолітніх і неповнолітніх свідків.

Порядок залучення свідка

4. Свідка може бути допитано з ініціативи суду або за заявою (клопотанням) особи, яка бере участь у справі. Заява (клопотання) про виклик свідка, крім стандартних реквізитів, обов'язково повинна містити:

1) ім'я (прізвище, ім'я, по батькові або прізвище та ім'я чи ініціали) свідка;

2) адресу місця його проживання (перебування), роботи чи служби (для направлення виклику);

3) зазначення обставин, щодо яких він може дати показання.

Коло осіб, яких не може бути допитано як свідків

5. Частина друга коментованої статті, як виняток із загального правила про те, що свідком може бути кожен, кому відомі будь-які обставини, що стосуються справи, встановлює перелік осіб, які не можуть бути свідками в адміністративному процесі. Це обумовлено необхідністю забезпечити адекватність показань дійсним обставинам у справі, а також захистити певні цінності, наприклад, таємницю, яка була довірена певній особі в силу її обов'язків, тощо.

6. Не може бути допитано як свідка недієздатну фізичну особу, а також особу, яка перебуває на обліку чи на лікуванні у психіатричному закладі і не здатна через свої фізичні або психічні вади правильно сприймати обставини, що мають значення для справи, або давати показання.

Фізична особа є недієздатною за рішенням суду, яке набрало законної сили. Відповідно до статті 39 ЦКУ фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними. Порядок визнання фізичної особи недієздатною встановлено ЦПКУ. Недієздатну фізичну особу не може бути допитано як свідка за будь-яких умов.

Особу, яка перебуває на обліку чи на лікуванні у психіатричному закладі, не може бути допитано як свідка, якщо вона не здатна через свої фізичні або психічні вади правильно сприймати обставини, що мають значення для справи, або давати показання. Про це має бути висновок психіатра. Відповідно до статті 1 Закону України "Про психіатричну допомогу" N 1489-III від 22 лютого 2000 року психіатричний заклад - це психоневрологічний, наркологічний чи інший спеціалізований заклад, центр, відділення тощо всіх форм власності, діяльність яких пов'язана з наданням психіатричної допомоги.