Розділ «КНИГА ШОСТА СПАДКОВЕ ПРАВО»

1. Стаття 1281 ЦК встановлює строки пред’явлення кредиторами спадкодавця вимог до спадкоємців. Ці строки є обмежувальними (присіяними, преклюзивними). Їх пропуск припиняє відповідні права кредиторів. Ці строки не призупиняються, не перериваються і не поновлюються.

2. Строк для пред’явлення кредиторами спадкодавця вимог до спадкоємців установлений тривалістю шість місяців. Цей строк обчислюється з дня, коли кредитор дізнався чи міг дізнатися про відкриття спадщини. Шестимісячний строк обчислюється із зазначеного дня, хоча строк пред’явлення кредитором вимоги до спадкодавця ще і не настав.

На спадкоємців покладається обов’язок повідомити кредиторів спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про борги спадкодавця. Невиконання спадкоємцями цього обов’язку може дати кредиторам підстави для твердження про те, що вони не знали про відкриття спадщини. Проте спадкоємці вправі доводити, що кредитори із інших джерел дізналися про відкриття спадщини, хоча спадкоємці їх про це і не повідомили.

3. Поряд із шестимісячним строком для пред’явлення кредиторами спадкодавця вимог до спадкоємців, який (строк) відраховується від дня, коли кожний із кредиторів дізнався про відкриття спадщини, встановлений граничний строк для пред’явлення таких вимог. Він дорівнює одному року й обчислюється з дня настання строку вимоги. Цей строк застосовується тоді, коли кредитор не знав і не міг знати про відкриття спадщини.

Стаття 1282. Обов’язок спадкоємців задовольнити вимоги кредитора

1. Спадкоємці зобов’язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов’язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.

2. Вимоги кредитора спадкоємці зобов’язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено.

У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.

1. Граничний розмір вимог кредиторів, які зобов’язаний задовольнити кожний із спадкоємців, дорівнює вартості майна, одержаного кожним із них в порядку спадкування. Зобов’язання спадкоємців перед кредиторами спадкодавця не можуть вважатись солідарними. Спадкоємець, який виконав зобов’язання перед кредиторами спадкодавця в межах своєї частки, не несе обов’язків перед кредиторами у разі, якщо інші спадкоємці не виконали у своїй частці зобов’язання перед кредиторами спадкодавця.

2. На спадкодавця покладається обов’язок виконати зобов’язання перед кожним із кредиторів спадкодавця шляхом одноразового платежу. Зазначення в ч. 2 ст. 1282 ЦК про можливість установлення іншого договором між спадкоємцем та кредитором є зайвим, оскільки при цьому діє загальне правило про можливість відступлення в договорі від змісту актів цивільного законодавства (ч. 3 ст. 6 ЦК).

3. Положення абзацу другого ч. 2 ст. 1282 ЦК є вкрай невдалим. Справа в тому, що у разі відмови спадкоємця здійснити одноразовий платіж на користь кредитора кредитор вправі стягнути відповідну грошову суму, звернувшись з позовом до суду. Суд за наявності підстави задовольняє позов, а питання про те, на яке майно звертається стягнення, вирішується Законом «Про виконавче провадження» [100]. Ці правила і застосовуються поряд з положенням, яке формулюється в абзаці другому ч. 2 ст. 1282 ЦК. Було б некоректним із цього положення виводити та застосовувати правило про те, що кредитори спадкодавця не мають права на задоволення своїх вимог до спадкоємців за рахунок іншого майна спадкоємця, якщо отримане спадкоємцем у спадщину майно не збереглося в натурі. Інша справа, що спадкоємець має право доводити, що вартість отриманого ним у спадок майна, яке не збереглося в натурі, є меншою, ніж сума вимог, пред’явлених до нього кредиторами спадкодавця.

Стаття 1283. Охорона спадкового майна

1. Охорона спадкового майна здійснюється в інтересах спадкоємців, відказоодержувачів та кредиторів спадкодавця з метою збереження його до прийняття спадщини спадкоємцями.

2. Нотаріус за місцем відкриття спадщини, а в населених пунктах, де немає нотаріуса, — відповідні органи місцевого самоврядування з власної ініціативи або за заявою спадкоємців вживають заходів щодо охорони спадкового майна.

3. Охорона спадкового майна триває до закінчення строку, встановленого для прийняття спадщини.

4. Витрати на охорону спадкового майна відшкодовуються спадкоємцями відповідно до їхньої частки у спадщині.

1. Охороною спадкового майна забезпечуються інтереси спадкоємців, відказоодержувачів, кредиторів, а також прав органів місцевого самоврядування, що випливають із ст. 1277 ЦК. Метою охорони є збереження спадкового майна.

2. Обов’язок вжиття заходів щодо охорони спадкового майна покладається на нотаріусів за місцем відкриття спадщини. У населених пунктах, де немає нотаріусів, ці обов’язки несуть органи місцевого самоврядування. Нотаріус, органи місцевого самоврядування вживають заходів щодо охорони спадкового майна за заявою спадкоємців або з власної ініціативи.

Заходи щодо охорони спадкового майна нотаріус, орган місцевого самоврядування вживають безпосередньо або шляхом доручення нотаріусам або посадовим особам виконкомів місцевих рад за місцезнаходженням спадкового майна. Нотаріуси і посадові особи, яким дані такі доручення, повідомляють нотаріуса за місцем відкриття спадщини про вжиті заходи щодо охорони спадкового майна (ст. 60 Закону «Про нотаріат» [57]).

3. З метою охорони спадкового майна проводиться його опис. Опис проводиться за участю заінтересованих осіб, якщо вони того бажають, і не менше як двох свідків. Присутність виконавця заповіту, якщо такий призначений відповідно до ст. 1286 ЦК, є обов’язковою.