Розділ «КНИГА ШОСТА СПАДКОВЕ ПРАВО»

2. Відмова спадкоємця за заповітом від прийняття спадщини тягне за собою розподіл частки у спадщині, яку він мав право прийняти, між іншими спадкоємцями за заповітом. Цей розподіл здійснюється порівну. Якщо спадкоємець за заповітом, який відмовився від прийняття спадщини, є єдиним спадкоємцем за заповітом, або якщо всі спадкоємці за заповітом відмовились від прийняття спадщини, вся спадщина спадкується за законом (ч. 2 ст. 1223 ЦК). Ці правила застосовуються, якщо заповідач не підпризначив спадкоємця за заповітом.

3. У разі відмови спадкоємця за законом від прийняття спадщини частка у спадщині, яку він мав право прийняти, переходить до інших спадкоємців тієї самої черги і розподіляється між ними порівну. Це правило не застосовується до випадків, коли відмова від прийняття спадщини здійснена на користь певної особи відповідно до ст. 1274 ЦК.

4. Обов’язки за заповідальним відказом, які спочатку мали бути покладені на спадкоємця за заповітом, який відмовився від прийняття спадщини, розподіляються порівну між спадкоємцями за заповітом, які прийняли спадщину. У разі відмови від прийняття спадщини з боку всіх спадкоємців за заповітом право на спадкування переходить до спадкоємців за законом, але до них не можуть перейти обов’язки, що входять до змісту заповідального відказу.

Стаття 1276. Перехід права на прийняття спадщини

1. Якщо спадкоємець за заповітом або за законом помер після відкриття спадщини і не встиг її прийняти, право на прийняття належної йому частки спадщини, крім права на прийняття обов’язкової частки у спадщині, переходить до його спадкоємців (спадкова трансмісія).

Право на прийняття спадщини у цьому випадку здійснюється на загальних підставах протягом строку, що залишився. Якщо строк, що залишився, менший як три місяці, він подовжується до трьох місяців.

1. Перехід права на прийняття спадщини від особи, яка мала право прийняти спадщину, але не здійснила цього внаслідок смерті, що настала до спливу строку для прийняття спадщини, визначається у ст. 1276 ЦК терміном «спадкова трансмісія». У порядку спадкової трансмісії право на прийняття спадщини переходить до спадкоємців особи, яка не встигла прийняти спадщину внаслідок смерті.

2. Прийняття спадщини в порядку спадкової трансмісії має здійснюватися в межах строків на прийняття спадщини, встановлених ст. 1270 ЦК. Якщо строк для прийняття спадщини в порядку спадкової трансмісії виявиться меншим трьох місяців, він продовжується до трьох місяців.

Стаття 1277. Відумерлість спадщини

1. У разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття суд визнає спадщину відумерлою за заявою відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

2. Заява про визнання спадщини відумерлою подається після спливу одного року з часу відкриття спадщини.

3. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини.

4. Територіальна громада, яка стала власником відумерлого майна, зобов’язана задовольнити вимоги кредиторів спадкодавця, що заявлені відповідно до статті 1231 цього Кодексу.

5. Спадщина, не прийнята спадкоємцями, охороняється до визнання її відумерлою відповідно до статті 1283 цього Кодексу.

1. Спадщина визнається відумерлою судом. Підставою для визнання спадщини відумерлою є відсутність спадкоємців (як за заповітом, так і за законом), усунення спадкоємців від права спадкування (ст. 1224 ЦК), неприйняття спадкоємцями спадщини (ч. 1 ст. 1272 ЦК), відмова спадкоємців від прийняття спадщини (ст. 1273 ЦК).

2. Право звернення до суду з позовом про визнання спадщини відумерлою належить органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини. Цей орган звертається до суду із заявою про визнання спадщини відумерлою відповідно до ст. 274, 275 ЦПК.

3. Позовна заява про визнання спадщини відумерлою може бути подана не раніше спливу одного року з дня відкриття спадщини.

4. Перехід відумерлої спадщини у власність територіальної громади не є спадкуванням. Це спеціальна правова конструкція, встановлена законом. Проте територіальна громада, у власність якої перейшло відповідне майно, зобов’язана виконати ті обов’язки, які відповідно до ст. 1231 ЦК входять до складу спадщини. Посилання у ч. 4 ст. 1277 ЦК на ст. 1231 ЦК є невдалим. Хиби цього законодавчого положення можна подолати за допомогою висновку ступеню: якщо на територіальну громаду покладається задоволення додаткових вимог кредиторів, то тим більше територіальна громада повинна задовольнити вимоги, які належать до категорії основних. До визнання спадщини відумерлою її охорона здійснюється відповідно до загальних правил ст. 1283 ЦК.

Стаття 1278. Поділ спадщини між спадкоємцями

1. Частки кожного спадкоємця у спадщині є рівними, якщо спадкодавець у заповіті сам не розподілив спадщину між ними.