Розділ «КНИГА П’ЯТА ЗОБОВ’ЯЗАЛЬНЕ ПРАВО»

2. Стаття 636 ЦК поширюється на відносини, передбачені ст. 1029 ЦК, відповідно до якої договір управління майном може бути укладений на користь визначеної установником управління особи (вигодонабувача). У цій та інших статтях, що входять до інституту управління майном, законодавець уникає використання терміну «договір на користь третьої особи». Але саме по собі зазначення на вигодонабувача в ст. 1029, 1034, 1044 ЦК є достатнім для кваліфікації правової конструкції, передбаченої ст. 1029 ЦК, як договору на користь третьої особи.

3. Правова конструкція договору на користь третьої особи є близькою до правової конструкції покладення обов'язку прийняти виконання на іншу особу. їх розмежування слід проводити виключно за критерієм змісту договору: у договорі на користь третьої особи має бути прямо чи опосередковано зазначено на такий його характер. Таке зазначення і буде підставою виникнення у третьої особи прав, що передбачені ст. 636 ЦК, та відповідних обов'язків у сторін договору. Якщо ж в договорі не встановлено, що він укладається на користь третьої особи, і таке із його змісту не випливає, але в ньому визначається особа, на адресу якої має бути здійснено виконання зобов'язання, що випливає із цього договору, такий договір не може бути кваліфікований як договір на користь третьої особи. У таких випадках слід зробити висновок про те, що договором передбачено, що прийняття виконання сторона договору зобов'язалась покласти на третю особу, яка, однак, не отримала прав, передбачених ч. 2 ст. 636 ЦК.

4. Третя особа, на користь якої укладається договір, може бути визначена договором страхування. Ця особа отримує право на одержання страхової виплати (ч. 2 ст. 985 ЦК). Така ж правова конструкція передбачена частинами третьою і четвертою ст. 3 Закону «Про страхування» [139]. Заголовок ст. 985 ЦК («Укладення договору страхування на користь третьої особи») і зазначення в цій статті і ст. 3 Закону «Про страхування» на те, що особа, призначена для одержання страхової виплати, є вигодонабувачем, підтверджують, що в цьому випадку теж йдеться про договір на користь третьої особи, що підпадає під особливий правовий режим. Спеціальне правило ч. 2 ст. 985 ЦК надає право страхувальникові замінювати особу, призначену для одержання страхової виплати (вигодонабувача), до настання страхового випадку.

Поряд з правовою конструкцією призначення в договорі страхування особи для одержання страхової виплати (вигодонабувача), у ч. 1 ст. 985 ЦК формулюється правова конструкція договору страхування на користь третьої особи, яка не передбачає поширення на неї ч. 2 ст. 985 ЦК, а підкоряється загальному режиму договорів на користь третьої особи (ст. 636 ЦК) за відсутності спеціальних правил про договір страхування на користь третьої особи, які мають встановлюватися законом відповідно до ч. 3 ст. 985 ЦК.

5. Частина 1 ст. 636 ЦК допускає, щоб в договорі на користь третьої особи ця особа не була визначена. Це — спеціальне правило, яке не може ставитись під сумнів тільки тому, що воно допускає визнання договору укладеним за відсутності в ньому зазначення на третю особу, яке (зазначення) слід визнати істотною умовою такого роду договорів. Але здійснення третьою особою прав, що випливають із договору, укладеного на її користь, можливе лише за умови, що кредитор визначить третю особу в такий спосіб, який не буде викликати у боржника сумніву в тому, що ця особа і є саме тією, на користь якої укладено договір.

Лише ч. 3 ст. 1063 ЦК формулює спеціальне правило про те, що визначення імені фізичної особи або найменування юридичної особи, на користь якої зроблено вклад (укладено договір банківського вкладу на користь третьої особи) є істотною умовою банківського вкладу.

6. Третя особа, на користь якої укладено договір, у відповідній частині набуває прав кредитора у зобов'язанні, що виникло на підставі такого договору. Зокрема, вона набуває права вимагати виконання. Таке ж право зберігає і сторона договору на користь третьої особи. Інше (і щодо третьої особи, і щодо сторони договору) може бути встановлено законом або договором або випливати із його суті. У силу абзацу другого ч. 2 ст. 725 ЦК третя особа, яка набула певних прав відповідно до договору дарування, яким на обдаровуваного покладено обов'язок вчинити певну дію на користь третьої особи або утриматися від її вчинення, може пред'явити вимоги до обдаровуваного тільки у разі смерті дарувальника, оголошення його померлим, визнання безвісно відсутнім чи недієздатним. За відсутності таких обставин право вимагати від обдаровуваного виконання обов'язку на користь третьої особи має лише дарувальник. У випадках порушення обдаровуваним обов'язку на користь третьої особи право вимагати розірвання договору, повернення дарунка чи відшкодування його вартості належить лише дарувальникові. Але у разі його смерті або настання інших обставин, що зазначені вище, третя особа вправі пред'явити до обдаровуваного вимогу про відшкодування збитків відповідно до ст. 623 і 22 ЦК.

7. У тій частині, в якій третя особа набула права вимагати виконання зобов'язання, що виникло на підставі договору, укладеного на її користь, ця особа набула і права вимагати від боржника відшкодування збитків і моральної шкоди відповідно до закону, якщо інше не встановлено договором. Що стосується прав, які випливають із встановлення забезпечення виконання зобов'язання, яке ґрунтується на договорі на користь третьої особи, то третя особа може їх набути лише за умови, що це передбачено договором або спеціальним законом.

8. Сторони договору на користь третьої особи мають право на свій розсуд розірвати або змінити цей договір, хоч би третя особа і була поінформована про укладення договору. Але виявлення третьою особою наміру скористатися своїми правами, що випливають із договору, позбавляє сторони договору права без згоди третьої особи розірвати або змінити договір. У разі спору необхідним є надання доказів того, що третя особа виявляла намір скористатися своїми правами. Договором або законом може бути встановлене інше.

9. Відмова третьої особи скористатися правами, що випливають із договору, укладеного на її користь, дає право стороні (кредитору у зобов'язанні, що виникло із договору на користь третьої особи) скористатися цим правом, хоч би раніше третя особа і заявляла про намір скористатися своїм правом. Інше може бути встановлене законом. Договором таке теж може бути встановлено прямо, а може і випливати із його суті.

Стаття 637. Тлумачення умов договору

1. Тлумачення умов договору здійснюється відповідно до статті 213 цього Кодексу.

2. У разі тлумачення умов договору можуть враховуватися також типові умови (типові договори), навіть якщо в договорі немає посилання на ці умови.

1. Оскільки договір є різновидом правочину, умови договору приписується тлумачити відповідно до правил тлумачення правочинів (ст. 213 ЦК).

2. Передбачається можливість врахування при тлумаченні умов договору типових умов договорів (навіть якщо в договорі відсутнє посилання на такі умови), а також типових договорів у цілому. Було б неправильним із змісту суто спеціального правила ч. 2 ст. 637 ЦК робити висновок про те, що типові договори не мають більше жодного юридичного значення, крім того, що вони повинні враховуватись при тлумаченні умов конкретних договорів. По-перше, типові договори є обов'язковими для сторін господарських договорів (абзац четвертий ч. 4 ст. 179 ГК [31]). По-друге, типові договори, що затверджені державними органами в межах їхніх повноважень, повинні визнаватись обов'язковими для всіх сторін інших (таких, що не є господарськими) цивільно-правових договорів (це не виключає відступлень від умов типових договорів на підставі ч. 3 ст. 6 ЦК). По-третє, в ч. 2 ст. 637 ЦК не згадуються примірні, зразкові та інші (без визначення виду) нормативні договори. Вони саме і можуть враховуватись, коли текст договору не дає змоги виявити зміст відповідних прав та обов'язків сторін.

3. Нарешті, слід також мати на увазі, що ст. 637 ЦК стосується тлумачення умов (пунктів) договорів, визначених на розсуд сторін і погоджених ними. Порівняння ст. 637 і 213 ЦК не дає підстав для висновку про те, що ст. 637 ЦК поширюється на тлумачення тих умов, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства та які відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК включаються законодавцем до змісту договору.

ГЛАВА 53 УКЛАДЕННЯ, ЗМІНА І РОЗІРВАННЯ ДОГОВОРУ

Стаття 638. Укладення договору

1. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.