Розділ «КНИГА П’ЯТА ЗОБОВ’ЯЗАЛЬНЕ ПРАВО»

— вжити усіх заходів щодо збереження майна (ст. 841 ЦК). Останні три положення буквально дещо відрізняються, але за змістом вони встановлюють правило, відповідно до якого тільки непереборна сила звільняє боржника від відповідальності;

— вжити усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі (ч. 1 ст. 942 ЦК). Тут формулювання «вжити всіх заходів» у сукупності з подальшим текстом означає зовсім інше правило, ніж те, що сформульоване в попередніх трьох положеннях. Відповідно до ч. 1 ст. 942 ЦК боржник повинен вжити усіх заходів, які встановлені договором, законом або актами законодавства. Це звільняє боржника від обов’язку вживати інших заходів;

— піклуватися про річ, як про свою власну (ч. 2 ст. 942 ЦК). Цивільне законодавство України не знає категорії дбайливого господаря, яка б могла бути критерієм наявності вини. Тому обов’язок зберігача піклуватися про річ, як про свою власну, має вважатись виконаним, якщо цей конкретний зберігай, хоч і недостатньо дбав про збереження речі, але ж його дбайливість про збереження речі була не меншою, ніж дбайливість про збереження власного майна. Якщо майно зберігача внаслідок його недбалості згоріло разом з майном поклажодавця, то за знищення пожежею предмета зберігання зберігай відповідати не повинен, бо він про збереження цього предмета дбав так же погано, як і про збереження власного майна, тобто вимоги ч. 2 ст. 942 ЦК він виконав;

— обставини, яким перевізник не міг запобігти, та усунення яких від нього не залежало (ч. 1 ст. 924 ЦК). Це правило передбачає той же рівень відповідальності перевізника, що й відповідальність за принципом вини, оскільки йдеться про обставини, усунення яких «не залежало» від перевізника. Оскільки йдеться про «залежність» в системі правових відносин, доцільно зробити висновок про те, що ця «залежність» має не об’єктивний, а правовий характер, тобто що на перевізника був покладений обов’язок усунення відповідних обставин;

— незалежні від сторін обставини (ч. 6 ст. 879 ЦК);

— причини, які не залежать від перевізника (ст. 23 Закону «Про залізничний транспорт» [77]). Як і попереднє, це формулювання має тлумачитись таким чином, що тут йдеться про обставини (причини), які об’єктивно не залежать від перевізника і усунення яких не є його обов’язком;

— вжито всі необхідні заходи для запобігання заподіянню шкоди, або вжиття таких заходів було неможливим (частина перша ст. 91, частина перша ст. 92, 94 Повітряного кодексу [21]). Можна стверджувати, що в наведеному тут формулюванні закріплюється принцип вини.

3. Краще усвідомити зміст вини та пов’язаних з нею правових понять і конструкцій допомагає ст. 176 КТМ, в якій наводиться невичерпний перелік обставин, за наявності яких вважається, що вина перевізника відсутня. Такими обставинами є:

— дія непереборної сили;

— виникнення небезпеки і випадковостей на морі та інших судноплавних водах.

Цим формулюванням охоплюються випадки, що не підпадають під визначення непереборної сили;

— пожежа, що виникла не з вини перевізника. Перевізник відповідає за наслідки пожежі, що сталася внаслідок вини його працівників, але не відповідає за наслідки пожежі, що виникла внаслідок вини пасажирів або інших осіб;

— рятування людей, суден, вантажів. Ці обставини мають кваліфікуватись як крайня необхідність. Можливе застосування за аналогією ст. 1171 ЦК, якщо це не суперечить ст. 176 КТМ;

— дії або розпорядження властей (затримання, арешт, карантин тощо). Ці обставини охоплюються поняттям непереборної сили;

— воєнні дії, терористичні акти, народні заворушення. Як і в попередньому пункті, тут формулюється правило про звільнення від відповідальності за наявності обставин, що виключають вину і не виходять за межі категорії непереборної сили;

— приховані недоліки вантажу, його властивості або природні втрати, що не перевищують, однак, встановлених норм. Ці обставини частково підпадають під поняття простого випадку, а в іншій частині — під поняття непереборної сили;

— непомітні за зовнішнім виглядом недоліки тари та упаковки вантажу (в цьому випадку є підстави говорити про вину вантажовідправника) чи збивання лісу в плоту (ця обставина охоплюється поняттям випадку, якщо не встановлено вину вантажовідправника або перевізника);

— недостатність чи неясність маркування вантажу. Зазвичай в таких випадках має місце вина вантажовідправника;

— страйки або інші обставини, що спричинили зупинку або обмеження роботи повністю чи частково. Страйк як надзвичайна або невідворотна за таких умов подія підпадає під визначення непереборної сили (п. 1 ч. 1 ст. 263 ЦК), але ж тільки в тих випадках, коли цей страйк відбувається не у перевізника, який має подбати про нормальні колективні трудові правовідносини. Але ст. 176 КТМ звільняє перевізника від відповідальності і у цих випадках, коли у виникненні страйку повинен перевізник;

— дії щодо запобігання забрудненню навколишнього природного середовища.