Розділ «КНИГА П’ЯТА ЗОБОВ’ЯЗАЛЬНЕ ПРАВО»

— недбальство (ч. 2 ст. 229 ЦК). Питання про відмінність недбалості від недбальства належить до сфері інтересів спеціалістів у галузі вишуканої словесності;

— розподіл відповідальності відповідно до ступеня вини (ст. 300 КТМ). Ступінь вини як критерій розміру відповідальності визначає суд;

— порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили (ст. 617 ЦК).

Тут поняття випадку і непереборної сили вживаються як суміжні, як і в наступному формулюванні;

— зіткнення сталося випадково або внаслідок непереборної сили (частина перша ст. 298 КТМ);

— випадкове настання неможливості виконання (ч. 2 ст. 612 ЦК). У п. 3 коментаря до ст. 612 ЦК обґрунтовується думка про те, що під «випадковим» тут розуміється настання неможливості виконання унаслідок дії простого випадку;

— випадкове знищення або пошкодження (псування) майна (ст. 323, 742, 743 ЦК). Тут «випадкове» слід тлумачити як таке знищення (пошкодження, псування), що настало внаслідок непереборної сили або простого випадку;

— наслідки настали не з вини осіб, зокрема, у разі припинення (обмеження) перевезення вантажу у певних напрямках, встановленого у випадках і порядку, передбачених транспортними кодексами або статутами (ч. 2 ст. 921 ЦК);

— порушення сталося внаслідок дії непереборної сили (ч. 2 ст. 218 ГК);

— порушення сталося внаслідок непереборної сили або через такі властивості речі, про які зберігач, приймаючи її на зберігання, не знав і не міг знати (ч. 2 ст. 950 ЦК). Наявність властивостей речі, про які тут йдеться, свідчить про вину поклажодавця або про свідоме допущення ним ризику, що виключає вину зберігача. Тут не йдеться про інші обставини, що свідчать про вину кредитора (зберігача), тільки тому, що такі обставини є невірогідними (про інші можливі порушення з боку зберігача йдеться у ч. 3 ст. 950 ЦК);

— збитки виникли внаслідок непереборної сили, винних дій установника управління або вигодонабувача (ч. 1 ст. 1043 ЦК). Тут чітко визначаються підстави звільнення управителя від відповідальності. До таких підстав закон не відніс простий випадок;

— порушення зобов’язання внаслідок умислу або грубої необережності кредитора (ч. 2, 3 ст. 950 ЦК). У силу цього правила відповідальність зберігача виключають вина кредитора (поклажодавця), непереборна сила, простий випадок. Зберігач не відповідає також за наявності його вини, що не кваліфікується як груба;

— порушення зобов’язання з вини кредитора (ч. 1 ст. 616 ЦК). Вина кредитора може існувати разом з виною боржника, а може мати місце за відсутності вини боржника. У першому випадку розмір відповідальності боржника зменшується. В іншому — боржник звільняється від відповідальності;

— кредитор умисно або з необережності сприяв збільшенню розміру збитків (ч. 2 ст. 616 ЦК). Тут йдеться про вину (винні дії), що знаходяться в причинному зв’язку із збільшенням розміру збитків;

— кредитор умисно або з необережності не вжив заходів до зменшення розміру збитків (ч. 2 ст. 616 ЦК);

— обов’язок поклажодавця відшкодувати збитки, завдані властивостями речі, якщо зберігач не знав і не міг знати про ці властивості (ст. 952 ЦК). Тут встановлена відповідальність поклажодавцю за завдані зберігачеві збитки у всіх випадках незалежно від його вини. Лише та обставина, що зберігач знав або міг знати про особливі властивості речі, звільняє поклажодавця від обов’язку відшкодувати збитки, що виникли внаслідок особливих властивостей речі;

— звільнення оператора ядерного судна від відповідальності за шкоду, що виникла внаслідок воєнних дій, ворожих дій або народних заворушень, непереборних сил природи (ст. 316 КТМ). Це формулювання відходить від загальновизнаної термінології. Вживається термін «непереборні сили природи» замість терміна «непереборна сила». За таких умов воєнні дії, ворожі дії і народні заворушення, що, безумовно, охоплюються поняттям непереборної сили, поставлені поряд з поняттям непереборних сил природи;

— неморехідний стан судна викликаний недоліками, які не могли бути виявлені при прояві перевізником належної дбайливості, тобто прихованими недоліками (частина друга ст. 143, частина друга ст. 223 КТМ [23]). Якщо боржник проявляв належну дбайливість, він не може вважатись винним, тому наведене формулювання не виходить за межі принципу вини;

— вжити всіх залежних від особи заходів щодо належного виконання зобов’язання (ч. 1 ст. 614 ЦК);

— вжити усіх необхідних заходів щодо збереження схоронності речі (ч. 1 ст. 973 ЦК);