Розділ «КНИГА П’ЯТА ЗОБОВ’ЯЗАЛЬНЕ ПРАВО»

1. Якщо договір простого товариства не пов’язаний із здійсненням його учасниками підприємницької діяльності, кожний учасник відповідає за спільними договірними зобов’язаннями усім своїм майном пропорційно вартості його вкладу у спільне майно. За спільними зобов’язаннями, що виникли не з договору, учасники відповідають солідарно.

2. Якщо договір простого товариства пов’язаний із здійсненням його учасниками підприємницької діяльності, учасники відповідають солідарно за всіма спільними зобов’язаннями незалежно від підстав їх виникнення.

1. За спільними зобов’язаннями, що виникли в процесі спільної діяльності, кожний учасник відповідає пропорційно його вкладу у спільне майно, тобто такі зобов’язання на стороні учасників простого товариства є частковими. Зазначення на те, що учасники за такими зобов’язаннями відповідають всім своїм майном, не може кваліфікуватись як спеціальне правило в порівнянні з положеннями ст. 54 Закону «Про виконавче провадження» [100], яка забороняє звернення стягнення на деякі види майна: норми галузевого закону підлягають переважному застосуванню перед нормами, які сформульовані в законодавчому акті, що має регулювати певні відносини, але які (норми) виходять за межі предмета цього акта. Інше стосується лише тих законодавчих актів, які не мають визначеної галузевої природи (наприклад, Господарський кодекс [31]).

2. У другому реченні ч. 1 ст. 1138 ЦК сформульоване правило, що виходить за межі інституту спільної діяльності і регулює відносини щодо відшкодування шкоди. До таких зобов’язань застосовуються загальні правила ст. 1190 ЦК. Тому відповідальність в таких випадках є солідарною, а між учасниками вона розподіляється не пропорційно, а в рівних частках. Суду надане повноваження визначити відповідальність учасників в таких зобов’язаннях у частках відповідно до ступеня вини кожного із них (ч. 2 ст. 1190 ЦК).

3. Відповідно до ч. 2 ст. 1138 ЦК (якщо договір простого товариства пов’язаний із здійсненням його учасниками підприємницької діяльності) учасники відповідають солідарно за всіма спільними зобов’язаннями незалежно від підстав їх виникнення. Проте в цих випадках також можуть виникати як договірні, так і недоговірні зобов’язання. Стосовно останніх мають застосовуватись правила інституту відшкодування шкоди.

Стаття 1139. Розподіл прибутку

1. Прибуток, одержаний учасниками договору простого товариства в результаті їх спільної діяльності, розподіляється пропорційно вартості вкладів учасників у спільне майно, якщо інше не встановлено договором простого товариства або іншою домовленістю учасників.

Умова про позбавлення або відмову учасника від права на частину прибутку є нікчемною.

1. Як і витрати та збитки, прибуток, одержаний учасниками договору простого товариства в результаті їх спільної діяльності, розподіляється пропорційно вартості вкладів учасників у спільне майно. Сторони можуть відступити від цього правила. Але вони не можуть домовитись про позбавлення одного чи декількох із учасників права на частину прибутку. Така домовленість (умова) договору є нікчемною.

Стаття 1140. Виділ частки учасника на вимогу його кредитора

1. Кредитор учасника договору простого товариства має право пред’явити вимогу про виділ частки учасника у спільному майні відповідно до положень цього Кодексу.

1. Відповідно до ст. 366 ЦК кредитор учасника договору простого товариства може пред’явити позов про виділ частки цього учасника із спільного майна в натурі для звернення стягнення на неї у разі недостатності у учасника іншого майна, на яке може бути звернене стягнення. Але це не виключає застосування частини восьмої ст. 50 Закону «Про виконавче провадження», відповідно до якої державний виконавець звертає стягнення на частку майна, яким «боржник володіє разом з іншими особами», яка (частка) визначається судом за поданням державного виконавця.

Стаття 1141. Припинення договору простого товариства

1. Договір простого товариства припиняється у разі:

1) визнання учасника недієздатним, безвісно відсутнім, обмеження його цивільної дієздатності, якщо домовленістю між учасниками не передбачено збереження договору щодо інших учасників;

2) оголошення учасника банкрутом, якщо домовленістю між учасниками не передбачено збереження договору щодо інших учасників;

3) смерті фізичної особи — учасника або ліквідації юридичної особи — учасника договору простого товариства, якщо домовленістю між учасниками не передбачено збереження договору щодо інших учасників або заміщення учасника, який помер (ліквідованої юридичної особи), його спадкоємцями (правонаступниками);

4) відмови учасника від подальшої участі у договорі простого товариства або розірвання договору на вимогу одного з учасників, якщо домовленістю між учасниками не передбачено збереження договору щодо інших учасників;

5) спливу строку договору простого товариства;

6) виділу частки учасника на вимогу його кредитора, якщо домовленістю між учасниками не передбачено збереження договору щодо інших учасників;