Розділ «КНИГА П’ЯТА ЗОБОВ’ЯЗАЛЬНЕ ПРАВО»

4. Відповідно до ст. 241 ГК [31] штраф як адміністративно-господарська санкція може застосовуватись до суб’єктів господарювання. Перелік порушень, за які з суб’єктів господарювання стягуються штрафи, розмір і порядок їх стягнення визначаються законами, що регулюють відносини, в яких допущено правопорушення. Але в зв’язку з введенням в дію Господарського кодексу не було встановлено, що акти законодавства, які суперечать цьому Кодексу, втрачають чинність. Тому зберіг чинність Указ Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» [228], яким встановлені фінансові санкції у вигляді штрафу за порушення встановлених лімітів залишку готівки в касах (двократний розмір понадлімітної готівки за кожний день), за неоприбуткування в касах готівки (п’ятикратний розмір неоприбуткованої суми), перевищення встановлених строків використання виданої під звіт готівки, а також за видачу готівкових коштів під звіт без повного звітування щодо раніше виданих коштів (25 відсотків виданих під звіт сум), за проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем розрахункових документів (у розмірі сплачених коштів).

Стаття 1088. Види безготівкових розрахунків

1. При здійсненні безготівкових розрахунків допускаються розрахунки із застосуванням платіжних доручень, акредитивів, розрахункових чеків (чеків), розрахунки за інкасо, а також інші розрахунки, передбачені законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту.

2. Сторони у договорі мають право обрати будь-який вид безготівкових розрахунків на свій розсуд.

3. Безготівкові розрахунки провадяться через банки, інші фінансові установи (далі — банки), в яких відкрито відповідні рахунки, якщо інше не випливає із закону та не обумовлено видом безготівкових розрахунків.

4. Порядок здійснення безготівкових розрахунків регулюється цим Кодексом, законом та банківськими правилами.

1. Безготівкові розрахунки здійснюються через банки, рідко — через інші фінансові установи. Розрахунки за допомогою платіжних карток не визнаються видом безготівкових розрахунків.

§ 2. РОЗРАХУНКИ ІЗ ЗАСТОСУВАННЯМ ПЛАТІЖНИХ ДОРУЧЕНЬ

Стаття 1089. Загальні положення про розрахунки із застосуванням платіжних доручень

1. За платіжним дорученням банк зобов’язується за дорученням платника за рахунок грошових коштів, що розміщені на його рахунку у цьому банку, переказати певну грошову суму на рахунок визначеної платником особи (одержувача) у цьому чи в іншому банку у строк, встановлений законом або банківськими правилами, якщо інший строк не передбачений договором або звичаями ділового обороту.

2. Положення цього параграфа застосовуються також до відносин, пов’язаних із перерахуванням грошових коштів через банк особою, яка не має рахунка у цьому банку, якщо інше не встановлено законом, банківськими правилами або не випливає із суті відносин.

1. Основний вид безготівкових розрахунків — це розрахунки із застосуванням платіжних доручень. При розрахунках готівкою ініціювання переказу грошей здійснює платник — володілець поточного рахунка в банку. Банки виконують платіжні доручення в межах залишку коштів на рахунку платника (ч. 22.9 ст. 22 Закону «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні» [128]).

Стаття 1090. Умови виконання банком платіжного доручення

1. Зміст і форма платіжного доручення та розрахункових документів, що подаються разом з ним, мають відповідати вимогам, встановленим законом і банківськими правилами.

2. Банк не має права робити виправлення у платіжному дорученні клієнта, якщо інше не встановлено законом або банківськими правилами.

3. Платіжне доручення платника приймається банком до виконання за умови, що сума платіжного доручення не перевищує суми грошових коштів на рахунку платника, якщо інше не встановлено договором між платником і банком.

1. Форма платіжного доручення встановлена додатком 2 до Інструкції про безготівкові розрахунки в національній валюті в Україні [432].

Стаття 1091. Виконання платіжного доручення

1. Банк, що прийняв платіжне доручення платника, повинен перерахувати відповідну грошову суму банкові одержувача для її зарахування на рахунок особи, визначеної у платіжному дорученні.

2. Банк має право залучити інший банк (виконуючий банк) для виконання переказу грошових коштів на рахунок, визначений у дорученні клієнта.