Розділ «КНИГА П’ЯТА ЗОБОВ’ЯЗАЛЬНЕ ПРАВО»

1. Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

2. Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.

У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

1. Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК договір факторингу може укладатись як реальний або консенсуальний. Якщо предметом договору факторингу є право грошової вимоги, строк якої настав (наявна вимога), договір факторингу може бути укладений і як реальний, і як консенсуальний. При укладенні реального договору факторингу право грошової вимоги переходить від клієнта до фактора в момент укладення договору. При укладенні консенсуального договору факторингу, предметом якого є наявна грошова вимога, передбачається складання сторонами в обумовлений в договорі строк акта передання-приймання права грошової вимоги.

2. Якщо предметом договору факторингу є майбутня вимога, можливе укладення тільки консенсуального договору. Але при виникненні права вимоги (перетворення майбутньої вимоги в наявну) право грошової вимоги за таким договором переходить без підписання сторонами іншого (крім договору) документа.

3. За консенсуальним договором факторингу перехід права грошової вимоги від клієнта до фактора може здійснюватись з настанням певної події. Але ж до настання цієї події вимога повинна виконуватись.

4. При визначенні моменту (дня) виникнення вимоги слід враховувати, що цивільне право особи набуває ознаки вимоги в день закінчення строку виконання обов’язку, який кореспондує цьому праву (наступного дня виконання обов’язку уже буде простроченим).

Стаття 1079. Сторони у договорі факторингу

1. Сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт.

2. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб’єктом підприємницької діяльності.

3. Фактором може бути банк або фінансова установа, а також фізична особа — суб’єкт підприємницької діяльності, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

1. Незважаючи на те, що ст. 91 ЦК визнає за всіма юридичними особами приватного права загальну цивільну правоздатність, ч. 2 ст. 1079 ЦК називає як можливих клієнтів у договорах факторингу фізичних осіб та юридичних осіб — суб’єктів підприємницької діяльності. Але при цьому законодавець уникає наголошення на тому, що клієнтом в таких договорах можуть бути «тільки» названі тут особи. Тому безпідставним було б твердження про те, що із ч. 2 ст. 1079 ЦК випливає заборона для інших юридичних осіб приватного права укладати договори факторингу в якості клієнтів. Більше того, в силу ст. 167, 168 — 169 ЦК клієнтами за договорами факторингу можуть бути держава (Україна), Автономна Республіка Крим, територіальні громади. Юридичні особи публічного права можуть також виступати як клієнти в договорах факторингу, якщо це передбачено чи допускається правовими актами, що визначають їх спеціальну правоздатність.

2. Що стосується фактора, то ним можуть бути банки, юридичні особи, що мають статус фінансової установи та отримали відповідну ліцензію (ст. 5, 7 Закону «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» [135]). Відповідно до цього Закону та ч. 3 ст. 1079 ЦК фізична особа, яка є суб’єктом підприємницької діяльності та отримала відповідну ліцензію, також може здійснювати факторингові операції. Цей висновок випливає із п. 7 ч. 1 ст. 1, ч. 1 ст. 5, ч. 2 ст. 35 названого Закону.

Стаття 1080. Недійсність заборони відступлення права грошової вимоги

1. Договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження.

У цьому разі клієнт не звільняється від зобов’язань або відповідальності перед боржником у зв’язку із порушенням клієнтом умови про заборону або обмеження відступлення права грошової вимоги.

1. Ця стаття містить оригінальні правила, відповідно до яких умова договору, якою забороняється або обмежується відступлення права грошової вимоги, має чинність, її порушення тягне відповідальність кредитора, який відступив право грошової вимоги, перед боржником. Але ж дійсним визнається і договір факторингу, укладений всупереч договірній забороні чи договірному обмеженню відступлення грошової вимоги. Положення ст. 1080 ЦК є одним із проявів тенденції до легалізації наслідків цивільного правопорушення.

Стаття 1081. Відповідальність клієнта перед фактором

1. Клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

2. Грошова вимога, право якої відступається, є дійсною, якщо клієнт має право відступити право грошової вимоги і в момент відступлення цієї вимоги йому не були відомі обставини, внаслідок яких боржник має право не виконувати вимогу.