Розділ «КНИГА П’ЯТА ЗОБОВ’ЯЗАЛЬНЕ ПРАВО»

1. Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, — незалежно від суми.

2. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

1. Договір позики на суму, яка не менш як в десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, повинен укладатись в письмовій формі. На доповнення до цього правила письмова форма є обов’язковою, якщо позикодавцем є юридична особа, хоча б сума договору і була меншою, ніж зазначена вище. На цей час під встановленим законом неоподатковуваним мінімумом доходів громадян розуміється 17 гривень (ч. 22.5 ст. 22 Закону «Про податок з доходів фізичних осіб» [154]).

2. Порушення вимоги закону про просту письмову форму договору позики не тягне недійсності договору, а тільки тягне застосування наслідків такого порушення, встановлених ст. 218 ЦК. Тому ч. 2 ст. 1047 ЦК допускає пред’явлення на підтвердження укладення договору позики та його умов розписки позичальника або іншого документа, який підтверджує передання позикодавцем позичальникові грошової суми або відповідної кількості речей, визначених родовими ознаками. Це не виключає надання інших доказів, передбачених абзацом другим ч. 1 ст. 218 ЦК.

Стаття 1048. Проценти за договором позики

1. Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

2. Договір позики вважається безпроцентним, якщо:

1) він укладений між фізичними особами на суму, яка не перевищує п’ятдесятикратного розміру неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, і не пов’язаний із здійсненням підприємницької діяльності хоча б однією із сторін;

2) позичальникові передані речі, визначені родовими ознаками.

1. Чинність ч. 1 ст. 1048 ЦК поширюється тільки на відносини щодо грошової позики. Про це свідчить використання тут слів «сума позики». Під «сумою позики» відповідно до ст. 1046 ЦК розуміється грошова сума. Стосовно вартості речей, переданих за договором позики, і суми позики як видових понять використовується родове поняття суми договору позики (ч. 1 ст. 1047 ЦК). Це не виключає застосування за аналогією правил про розмір процентів та порядок їх сплати, встановлених ч. 1 ст. 1048 ЦК, до відносин щодо надання на умовах позики речей, визначених родовими ознаками. Відповідно до загального правила ч. 1 ст. 1048 ЦК позикодавець має право на отримання процентів. Це відповідає більш загальному правилу ст. 536 ЦК. Але стосовно позики, предметом якої є гроші, як і стосовно іншої позики, встановлені більш широкі можливості встановлення винятків. Якщо ст. 536 ЦК допускає звільнення особи, яка користується чужими коштами, від обов’язку сплачувати проценти лише договором між фізичними особами, то ч. 1 ст. 1048 ЦК допускає звільнення позичальника від обов’язку сплачувати проценти будь-яким договором позики, незалежно від того, хто є його учасником — юридичні, фізичні особи чи інші суб’єкти (ст. 2 ЦК).

2. Із ч. 1 ст. 1048 ЦК випливають загальні правила, відповідно до яких розмір процентів за договором позики встановлюється на рівні облікової ставки Національного банку (яка діяла на день, за який нараховуються проценти), а виплачуються проценти щомісяця. Встановлюється також, що проценти «виплачуються» до дня повернення позики. Раз «виплачуються», то і нараховуються (не тільки за повні місяці, а і за кожен день). Але договором позики може бути встановлений інший розмір процентів і інший порядок їх виплати.

3. Як виняток із загального правила ч. 1 ст. 1048 ЦК, що визнає обов’язковою сплату позичальником відсотків, договори позики, на які зазначається в ч. 2 цієї статті, вважаються безпроцентними, якщо інше не встановлено договором.

4. Положення ст. 1048 ЦК не виключають дії спеціальних правил Закону «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» [135], відповідно до яких надання коштів (грошових) у позику є фінансовою послугою (п. 6 ст. 4), фінансова послуга надається з метою отримання прибутку, різновидом якого є проценти (п. 5 ч. 1 ст. 1). Фінансові послуги надаються фінансовими установами, а також фізичними особами — суб’єктами підприємницької діяльності, якщо це прямо передбачено законом. Отже, в інших випадках надання грошових коштів на умовах позики зі сплатою процентів не допускається. Зокрема, одна юридична особа, що не має статусу фінансової установи, не може надати грошові кошти іншій юридичній особі за умов позики зі сплатою відсотків.

Стаття 1049. Обов’язок позичальника повернути позику

1. Позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред’явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред’явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

2. Позика, надана за договором безпроцентної позики, може бути повернена позичальником достроково, якщо інше не встановлено договором.

3. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

1. Зазначення в абзаці першому ч. 1 ст. 1049 ЦК на обов’язок позичальника повернути грошові кошти у такій самій сумі, що була передана йому позикодавцем, не може тлумачитись так, що це виключає сплату відсотків, оскільки ст. 1049 ЦК регулює лише відносини щодо повернення позичальником позики, і не стосується сплати відсотків.