Розділ «КНИГА П’ЯТА ЗОБОВ’ЯЗАЛЬНЕ ПРАВО»

1. Якщо покупець (одержувач) відмовився від прийняття товару, переданого продавцем, він зобов’язаний забезпечити схоронність цього товару, негайно повідомивши про це продавця.

2. Продавець зобов’язаний забрати (вивезти) товар, не прийнятий покупцем (одержувачем), або розпорядитися ним в розумний строк.

Якщо продавець у цей строк не розпорядиться товаром, покупець має право реалізувати товар або повернути його продавцеві.

3. Витрати покупця у зв’язку із зберіганням товару, його реалізацією або поверненням продавцеві підлягають відшкодуванню продавцем. При цьому суми, одержані від реалізації товару, передаються продавцеві за вирахуванням сум, що належать покупцеві.

4. Якщо покупець без достатніх підстав зволікає з прийняттям товару або відмовився його прийняти, продавець має право вимагати від нього прийняти та оплатити товар або має право відмовитися від договору купівлі-продажу.

1. Стаття 690 ЦК підлягає застосуванню в тих випадках, коли товар уже надійшов на склад покупця, але покупець має право відмовитись від прийняття товару в рахунок виконання умов договору купівлі-продажу у зв’язку з тим, що передання товару продавцем покупцеві було здійснено з такими порушеннями умов договору, які дали право покупцеві на відмову від прийняття товару. Крім того, ця стаття підлягає застосуванню у випадках, коли покупець зобов’язаний був прийняти вантаж (товар), відвантажений продавцем транспортом загального користування (зокрема, ч. 2 ст. 310 ГК [31] формулює досить жорстке правило, яке унеможливлює відмову одержувача вантажу (покупця) від прийняття вантажу (товару), що прибув на його адресу). За наявності підстав для відмови від прийняття товару покупець зобов’язаний повідомити негайно після виявлення таких підстав у порядку, встановленому актами цивільного законодавства або договором, зокрема: 1) про те, що у вагоні, контейнері за пломбами продавця надійшов товар, який повністю або частково не відповідає умовам договору щодо асортименту, покупець узнає при розвантаженні транспортного засобу. Негайно після встановлення факту невідповідності покупець зобов’язаний повідомити продавця телеграмою, телефонограмою чи за допомогою інших засобів зв’язку про цей факт; 2) невідповідність товарів умовам договору щодо кількості, асортименту, якості, комплектності може бути виявлена за результатами приймання товарів за кількістю і якістю при розкритті тари. Негайно після складання акта приймання товарів про виявлені недоліки слід сповістити продавця, хоч би раніше він і викликався для участі у прийманні товарів. Одночасно з повідомленням про виявлене неналежне виконання продавцем обов’язку щодо передання товарів покупець повинен заявити про відмову від прийняття товару та про залишення його на відповідальне зберігання.

2. Право повернути продавцеві товари, що не відповідають умовам договору купівлі-продажу, виникає у покупця не одразу після виявлення невідповідності, а тільки після того, як продавець у розумний строк не забрав (не вивіз) товари або в інший спосіб не розпорядився ними. На свій вибір покупець має право замість повернення товарів покупцеві після спливу розумного строку реалізувати їх.

3. На продавця покладається обов’язок відшкодувати покупцеві витрати, пов’язані із зберіганням, реалізацією та поверненням товарів. У разі реалізації товарів покупцем суми, отримані від реалізації, передаються продавцеві за вирахуванням зазначених витрат покупця. Частина 3 ст. 690 ЦК, що передбачає відшкодування продавцем покупцеві здійснених останнім витрат, не виключає стягнення з продавця інших збитків, завданих переданням покупцеві товарів, від прийняття яких покупець мав право відмовитись і фактично відмовився.

4. Безпідставне зволікання покупця з прийняттям товарів або відмова від їх прийняття всупереч договору купівлі-продажу і актам цивільного законодавства є юридичним фактом, що породжує наступні правомочності, одну з яких продавець вправі реалізувати на свій розсуд: 1) або вимагати прийняття і оплати товару; 2) або відмовитися від договору (розірвати договір шляхом учинення одностороннього правочину). При цьому продавець зобов’язаний повернути кошти, отримані за товар, а покупець зобов’язується повернути товар продавцеві.

Стаття 691. Ціна товару

1. Покупець зобов’язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, — за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

2. Якщо ціну встановлено залежно від ваги товару, вона визначається за вагою нетто, якщо інше не встановлено договором купівлі-продажу.

3. Якщо договором купівлі-продажу встановлено, що ціна товару підлягає зміні залежно від показників, що зумовлюють ціну товару (собівартість, затрати тощо), але при цьому не визначено способу її перегляду, ціна визначається виходячи із співвідношення цих показників на момент укладення договору і на момент передання товару.

Якщо продавець прострочив виконання обов’язку щодо передання товару, ціна визначається виходячи із співвідношення цих показників на момент укладення договору і на день передання товару, встановлений у договорі, а якщо такий день не встановлений договором, — на день, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Положення цієї частини про визначення ціни товару застосовуються, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов’язання.

1. Ціна є істотною умовою договору купівлі-продажу, оскільки вона визначає обсяг обов’язку покупця щодо оплати товарів, а тому є необхідною для договорів такого роду. Проте новий Цивільний кодекс здійснює доволі нежорсткий підхід до сторін договорів у випадках, коли в договорі ціна належне не погоджена.

2. Покупець зобов’язаний оплатити товари за ціною, встановленою в договорі купівлі-продажу. Якщо ця ціна не відповідає актам законодавства, що прийняті в порядку державного регулювання цін, умова про ціну є оспорюваною частиною правочину, яка підлягає визнанню недійсною на вимогу однієї із сторін договору, а при вирішенні спору господарським судом визнається недійсною судом незалежно від наявності такої позовної вимоги на підставі п. 1 ст. 83 ГПК [20]. Слід, однак, ураховувати, що державні фіксовані та граничні ціни встановлюються переважно на товари (роботи, послуги), що передаються (виконуються, надаються) на підставі публічних договорів. Умови ж публічних договорів, що суперечать обов’язковим для сторін правилам (це поширюється і на державні фіксовані та граничні ціни), є нікчемними (ч. б ст. 633 ЦК). При визначенні невідповідності ціни актам цивільного законодавства слід ураховувати, що зазвичай із положень законодавства про державне регулювання цін (виняток складає ч. 5 ст. 180 ГК [31], що передбачає доплату за продукцію (товари, роботи) вищої якості) випливає неприпустимість установлення договорами лише більш високих цін. Державне регулювання цін не виключає домовленості сторін про встановлення більш низьких цін, ніж установлені в порядку їх державного регулювання.

3. Допускається, щоб ціна в договорі купівлі-продажу не була встановлена прямо. Тоді вона має бути визначена виходячи з умов договору. Посилання у ст. 631 ЦК на ст. 632 ЦК означає, що у разі неможливості визначення ціни виходячи з умов договору, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на момент; укладення договору. Оскільки в цивільному законодавстві немає визначення звичайної ціни, за необхідності слід використовувати визначення, що наводиться у ч. 1.20 ст. 1 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств» [86]. Відповідно до цього визначення звичайною має визнаватись ціна, що відповідає рівню справедливих ринкових цін. Частина 1.20 ст. 1 названого Закону формулює розгорнені правила щодо порядку визначення звичайної ціни.

4. Із ч. 3 ст. 691 ЦК випливає, що ціна може бути поставлена в залежність від показників, що зумовлюють її. Такими показниками можуть бути собівартість, затрати тощо. Ці показники мають визначатись відповідно до стандартів бухгалтерського обліку. Якщо спосіб перегляду цін, установлених шляхом посилання на згадані показники, договором не передбачено, ціна визначається виходячи із співвідношення цих показників на момент укладення договору і на момент передання товару.

Стаття 692. Оплата товару