Розділ «КНИГА ТРЕТЯ ПРАВО ВЛАСНОСТІ ТА ІНШІ РЕЧОВІ ПРАВА»

1. Майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).

2. Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.

3. Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом.

4. Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.

1. Дві особи або декілька можуть набути право спільної власності на певну річ. При цьому вважається, що вони стають співвласниками, що майно стає спільним, що виникли суспільні відносини, які позначаються терміном «спільна власність». Будь-які особи, що визнаються суб’єктами цивільного права, можуть разом з будь-якими іншими суб’єктами створювати спільну власність. Особи, що можуть бути суб’єктами права спільної часткової власності, перелічені в ч. 2 ст. 356 ЦК. Це — фізичні та юридичні особи, держава, територіальні громади. Із застосуванням закону за аналогією Автономна Республіка Крим також може бути суб’єктом права спільної власності. Виняток становлять лише Український народ, право власності якого є за змістом публічним та виключає створення спільної власності за участю цього суб’єкта.

2. Право спільної власності може виникати на будь-якій підставі, що не заборонена законом. Такими підставами зазвичай є створення об’єктів права власності, договір тощо.

3. Цивільний кодекс розрізняє два види спільної власності — право спільної часткової власності та право спільної сумісної власності. Частина 4 ст. 355 ЦК установлює загальне правило, згідно з яким спільна власність є частковою, якщо інше не встановлене законом або договором.

Стаття 356. Право спільної часткової власності

1. Власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

2. Суб’єктами права спільної часткової власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, держава, територіальні громади.

1. Право спільної часткової власності передбачає визначення часток кожного із співвласників у спільній власності.

2. Суб’єктами права спільної часткової власності можуть бути всі особи, що визнаються суб’єктами цивільного права, в тому числі і Автономна Республіка Крим. Особливий зміст права власності Українського народу (ст. 13 Конституції; ст. 324 ЦК) виключає участь Українського народу в спільній частковій власності.

3. Об’єктом права спільної часткової власності може бути будь-яке майно, що може знаходитись у власності відповідних суб’єктів, у тому числі неподільне.

Стаття 357. Визначення часток у праві спільної часткової власності

1. Частки у праві спільної часткової власності вважаються рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю співвласників або законом.

2. Якщо розмір часток у праві спільної часткової власності не встановлений за домовленістю співвласників або законом, він визначається з урахуванням вкладу кожного з співвласників у придбання (виготовлення, спорудження) майна.

3. Співвласник має право на відповідне збільшення своєї частки у праві спільної часткової власності, якщо поліпшення спільного майна, які не можна відокремити, зроблені ним своїм коштом за згодою всіх співвласників, з додержанням встановленого порядку використання спільного майна.

4. Співвласник житлового будинку, іншої будівлі, споруди може зробити у встановленому законом порядку за свій рахунок добудову (прибудову) без згоди інших співвласників, якщо це не порушує їхніх прав. Така добудова (прибудова) є власністю співвласника, який її зробив, і не змінює розміру часток співвласників у праві спільної часткової власності.

5. Поліпшення спільного майна, які можна відокремити, є власністю того з співвласників, який їх зробив, якщо інше не встановлено домовленістю співвласників.

1. За загальним правилом, що формулюється в цій статті, частки у праві спільної часткової власності визнаються рівними. Але законом або договором може бути встановлене інше. Спеціальним правилом, що підлягає переважному застосуванню перед наведеним загальним правилом, є ч. 2 ст. 357 ЦК, яка встановлює (за умови, що інше не передбачено законом або договором), що частки в праві власності визначаються з урахуванням вкладу співвласників у придбання (виготовлення, спорудження) майна. Визначення часток відповідно до вкладу кожного із співвласників може бути здійснене судом на вимогу одного або декількох співвласників.