Розділ «КНИГА ТРЕТЯ ПРАВО ВЛАСНОСТІ ТА ІНШІ РЕЧОВІ ПРАВА»

4. Право на одержання винагороди не виникає, якщо особа, яка знайшла загублену річ, не заявила про знахідку або вчинила спробу приховати її.

1. Правовідносини, які виникають між особою, що знайшла річ, та особою, якій вона має бути повернута, є складними. У частині, пов’язаній з поверненням речі власникові або набуттям на неї права власності, вони не є зобов’язальними, і норми зобов’язального права застосовуються до них за аналогією. В іншій частині ці правовідносини мають характер зобов’язань, до яких за аналогією можуть бути застосовані правила про зобов’язання, що виникають унаслідок учинення дій у майнових інтересах іншої особи без її доручення.

2. У силу правовідносин, про які йшлося в попередньому пункті коментаря, особа, що знайшла річ, має право вимагати від особи, якій річ повернута, відшкодування необхідних витрат, пов’язаних зі знахідкою, в тому числі витрат на зберігання, розшук власника, продаж речі тощо.

3. Розмір винагороди, на яку має право особа, що знайшла загублену річ, обмежується двадцятьма відсотками вартості речі. Сторони можуть домовитися про розмір винагороди і без додержання цього обмеження. Якщо ж розмір винагороди визначається судом, він не може перевищувати зазначений максимальний розмір.

4. Визнається юридичне значення публічної обіцянки винагороди особі, що знайшла загублену річ. Якщо така обіцянка давалась, розмір винагороди визначається цією обіцянкою, а відносини, що при цьому виникають, регулюються нормами інституту зобов’язань, що виникають на підставі публічної обіцянки винагороди (ст. 1144 ЦК).

5. Особа, що знайшла загублену річ, не має права на одержання винагороди, якщо вона не заявила про знахідку або вчинила спробу її приховати. При визначенні наявності цих юридичних фактів слід ураховувати, що відповідно до ч. 1 ст. 337 ЦК особа, що знайшла загублену річ, зобов’язана негайно повідомити про це орган міліції чи орган місцевого самоврядування. Позбавлення права на винагороду в зазначених випадках не позбавляє особу, що знайшла загублену річ, права на відшкодування витрат, пов’язаних із знахідкою.

Стаття 340. Бездоглядна домашня тварина

1. Особа, яка затримала бездоглядну домашню тварину, зобов’язана негайно повідомити про це власника і повернути її. Якщо власник бездоглядної домашньої тварини або місце його перебування невідомі, особа, яка затримала тварину, зобов’язана протягом трьох днів заявити про це міліції або органові місцевого самоврядування, який вживає заходів щодо розшуку власника.

2. Особа, яка затримала бездоглядну домашню тварину, може на час розшуку власника залишити її у себе на утриманні та в користуванні або передати іншій особі, якщо ця особа може забезпечити утримання та догляд за твариною з додержанням ветеринарних правил, або передати її міліції або органові місцевого самоврядування.

3. Особа, у якої залишена бездоглядна домашня тварина, відповідає за її загибель або пошкодження у межах її вартості лише у разі свого умислу або грубої необережності.

1. На особу, що помітила домашню бездоглядну тварину, не покладається будь-яких обов’язків. Але якщо ця особа затримала таку тварину, вона зобов’язана негайно повідомити про це власника та повернути йому тварину. Це правило за аналогією треба застосовувати до іншої особи, що є законним володільцем тварини та тимчасово не володіє нею.

2. За відсутності відомостей про власника домашньої бездоглядної тварини або про місце його знаходження особа, що затримала тварину, зобов’язана протягом трьох днів заявити про це органу міліції або відповідному органу місцевого самоврядування.

3. На орган міліції або орган місцевого самоврядування покладається обов’язок вжити заходів щодо розшуку власника. Цей обов’язок слід кваліфікувати як такий, що має цивільно- правовий зміст, і невиконання якого може тягти цивільно-правову відповідальність.

4. На період розшуку власника особа, що затримала тварину, має право залишити її у себе. При цьому вона несе обов’язок утримувати тварину з додержанням ветеринарних правил та має право використовувати її. Допускається передання тварини іншій особі для утримання та використання. Можливе передання тварини органу міліції або органу місцевого самоврядування до вирішення питання про передання тварини на утримання іншій особі.

5. Відповідальність особи, у якої залишена домашня бездоглядна тварина, за її загибель або пошкодження є обмеженою за розміром і підставами. Ця особа несе цивільно-правову відповідальність лише у межах її вартості та лише за наявності умислу або грубої необережності.

Стаття 341. Набуття права власності на бездоглядну домашню тварину

1. Якщо протягом шести місяців з моменту заявлення про затримання бездоглядної робочої або великої рогатої худоби і протягом двох місяців — щодо інших домашніх тварин не буде виявлено їхнього власника або він не заявить про свої право на них, право власності на ці тварини переходить до особи, у якої вони були на утриманні та в користуванні.

2. У разі відмови особи, у якої бездоглядна домашня тварина була на утриманні та в користуванні, від набуття права власності на неї ця тварина переходить у власність територіальної громади, на території якої її було виявлено.

1. Право власності на домашню бездоглядну тварину переходить до особи, у якої вона була на утриманні та в користуванні, за умови, що власника не виявлено, або він не заявив про своє право на тварину впродовж шести (стосується робочої або великої рогатої худоби) або двох (стосується інших тварин) місяців.

2. Якщо зазначена особа відмовилась від набуття права власності на домашню бездоглядну тварину, остання переходить у власність відповідної територіальної громади.