Розділ «КНИГА ТРЕТЯ ПРАВО ВЛАСНОСТІ ТА ІНШІ РЕЧОВІ ПРАВА»

6. Перелік договорів, стосовно яких установлено обов’язкове їх нотаріальне посвідчення, наводиться в п. 2 коментаря до ст. 209 ЦК. Якщо майно передається за таким договором, то право власності у набувача виникає з моменту нотаріального посвідчення договору. На підставі ч. З ст. 6 ЦК сторони такого договору не вправі інакше визначити момент переходу права власності, оскільки наявними є обмеження, що встановлені цією частиною. Частина 3 ст. б ЦК забороняє відступати в договорах від положень актів цивільного законодавства, зокрема тоді, коли на неприпустимість відступлень від положень актів цивільного законодавства випливає із змісту законодавства. У ч. 1 ст. 334 ЦК зазначається на можливість відступити від сформульованого тут положення, а в ч. 3 — ні. Це є підставою для твердження про те, що із контексту цієї статті випливає неможливість відступити від правила ч. 3 ст. 334 ЦК, керуючись ч. 3 ст. 6 ЦК.

7. Правила ст. 334 ЦК за аналогією слід застосовувати при визначенні моменту виникнення речових прав на підставі цивільно-правових договорів про передання майна у володіння та користування, якщо при цьому не передбачається передання права власності на відповідне майно.

Стаття 335. Набуття права власності на безхазяйну річ

1. Безхазяйною є річ, яка не має власника або власник якої невідомий.

2. Безхазяйні нерухомі речі беруться на облік органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, за заявою органу місцевого самоврядування, на території якого вони розміщені. Про взяття безхазяйної нерухомої речі на облік робиться оголошення у друкованих засобах масової інформації.

Після спливу одного року з дня взяття на облік безхазяйної нерухомої речі вона за заявою органу, уповноваженого управляти майном відповідної територіальної громади, може бути передана за рішенням суду у комунальну власність.

3. Безхазяйні рухомі речі можуть набуватися у власність за набувальною давністю, крім випадків, встановлених статтями 336, 338, 341 і 343 цього Кодексу.

1. Із визначення безхазяйної речі, що дається в ч. 1 ст. 335 ЦК, випливає, що такою може визнаватись річ, коли є одна з ознак, на які вказується у визначенні — відсутність власника або відсутність відомостей про власника..

2. Стаття, що коментується, встановлює новий порядок визнання майна безхазяйним. Тому раніше встановлені з цього приводу правила зберігають чинність лише настільки, наскільки вони не суперечать цій статті. Слід ураховувати, що порядок визнання майна безхазяйним, що встановлений ч. 2 ст. 335 ЦК, стосується тільки нерухомого майна. Стосовно рухомого майна повинна застосовуватись ч. 3 ст. 335 ЦК, а також інші правові конструкції (знахідка, майно, від якого власник відмовився тощо).

3. Безхазяйні нерухомі речі беруться на облік органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно. До цього органу із заявою повинен звернутися орган місцевого самоврядування, на території якого виявлене безхазяйне майно. Безхазяйне майно обліковується органом державної реєстрації прав на нерухоме майно протягом року. Після спливу одного року орган, що уповноважений управляти майном відповідної територіальної громади, звертається до суду із заявою про передання майна в комунальну власність.

Стаття 336. Набуття права власності на рухому річ, від якої власник відмовився

1. Особа, яка заволоділа рухомою річчю, від якої власник відмовився (стаття 347 цього Кодексу), набуває право власності на цю річ з моменту заволодіння нею.

1. Відмова від права власності на речі здійснюється в порядку, що встановлений ст. 347 ЦК. Заволодіння річчю, від якої власник відмовився, є підставою для набуття права власності лише на рухоме майно.

Стаття 337. Знахідка

1. Особа, яка знайшла загублену річ, зобов’язана негайно повідомити про це особу, яка її загубила, або власника речі і повернути знайдену річ цій особі.

Особа, яка знайшла загублену річ у приміщенні або транспортному засобі, зобов’язана передати її особі, яка представляє володільця цього приміщення чи транспортного засобу. Особа, якій передана знахідка, набуває прав та обов’язків особи, яка знайшла загублену річ.

2. Якщо особа, яка має право вимагати повернення загубленої речі, або місце її перебування невідомі, особа, яка знайшла загублену річ, .зобов’язана заявити про знахідку міліції або органові місцевого самоврядування.

3. Особа, яка знайшла загублену річ, має право зберігати її у себе або здати на зберігання міліції, або органові місцевого самоврядування, або передати знахідку особі, яку вони вказали.

Річ, що швидко псується, або річ, витрати на зберігання якої є непропорційно великими порівняно з її вартістю, може бути продана особою, яка її знайшла, з одержанням письмових доказів, що підтверджують суму виторгу. Сума грошей, одержана від продажу знайденої речі, підлягає поверненню особі, яка має право вимагати її повернення.

4. Особа, яка знайшла загублену річ, відповідає за і~і втрату, знищення або пошкодження в межах її вартості лише в разі свого умислу або грубої необережності.