Розділ «Огляди досліджуваних рішень Європейського суду з прав людини»

4) рішення Шаргородського районного суду Вінницької області від 05 травня 2015 у справі № 152/516/15-а року, рішення від 18 червня 2015 року у справі № 152/724/15-ц, рішення від 25 травня 2015 року у справі № 152/525/15-к, рішення від 02 червня 2015 року у справі № 152/385/15-к, рішення від 11 червня 2015 року у справі № 152/580/15-ц, — суддя Славінська Н. Л., а також рішення від 19 травня 2015 року у справі № 152/674/15-а, рішення від 29 травня 2015 року у справі № 152/426/15-ц, — суддя Соколовська Т. О.

Посилання:

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/44062203

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/44326852

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/44541767

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/45295571

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/44864047

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/44301099

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/44614241

5) рішення Рівнєнського міського суду Рівненської області від 25 травня 2015 року, справа № 569/12950/14-к, суддя Куцоконь Ю. П.

Посилання: www.reyestr.court.gov.ua/Review/44324455

6) рішення Апеляційного суду Харківської області від 16 червня 2015 року, справа № 645/4443/14-ц, головуючий суддя Макаров Г. О., судді: Кружиліна О. А., Кіпенко І.С.

Теза із рішень: «…До вказаного висновку суд прийшов, виходячи не тільки із вимог національного законодавства України, а і з висновків Європейського Суду з прав людини, що Суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом».. Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів.».

Гриненко проти України, № 33627/06, 15 лютого 2012 року

Фактичні обставини справи: 20 листопада 2004 року близько 23.00 заявник був затриманий у себе вдома за підозрою в організації замаху на вбивство бізнесмена, що працював у місті Харкові. Заявника привезли до відділку міліції в місті Харкові, а потім відвезли до міста Києва. Того вечора та вранці 21 листопада працівники міліції били заявника, одягали на голову протигаз, перекриваючи доступ повітрю, а також підвішували його на одягнених на руки наручниках, щоб змусити зізнатися у вчиненні злочину. В той же день міліціонери допитали заявника в якості свідка без присутності адвоката, попри те, що батько заявника найняв йому захисника. Заявник підписав зізнання зі страху перед подальшим можливим побиттям. Його визнали підозрюваним та допитали уже за участі адвокатів. Під час судового розгляду заявник розповів про неправомірні дії щодо себе з боку працівників міліції. 25 червня 2005 року суд визнав заявника винуватим, вказавши, що відносно нього не було встановлено жодних порушень з боку працівників міліції. Рішення було залишено в силі усіма національними судовими інстанціями.

Суд встановив, що заявник піддавався жорстокому поводженню з боку працівників міліції, а також його тримання під вартою (на підставі протоколу про затримання) було незаконним з порушенням права на захист.

Представник заявника в Суді: адвокат Аркадій Бущенко.

Суд визнав порушення статті 3, статті 5 § 1 (с), статті 6 §§ 1, 3 (с) Конвенції.

Норми національного законодавства, що пов’язані із рішенням: статті 29, 59, 63 Конституції України, статті 70, 97, 106, 113, 115, 135, 136, 148, 149, 165–2, 166 Кримінально-процесуального кодексу України, стаття 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду» від 1 грудня 1994 року.

Основні тези: