Розділ «Огляди досліджуваних рішень Європейського суду з прав людини»

Рішення національних судів із застосуванням вищеназваного рішення ЄСПЛ:

Немає застосування даного рішення судами.

Афанасьев проти України, № 38722/02, 05 квітня 2005 року

Фактичні обставини справи: 1 березня 2000 року заявник був затриманий за підозрою у вчиненні шахрайства та доставлений до Київського районного відділку міліції міста Харкова. Міліціонери надягнули йому наручники та декілька разів сильно побили, погрожуючими після кожного разу подальшим побиттям, якщо він не зізнається у вчиненні злочину В результаті ударів заявник частково оглух на одне вухо. За три дні перебування в Ізоляторі тимчасового утримання заявникові висунили обвинувачення та відпустили під підписку про невиїзд. Заявник пройшов медичне обстеження, яке засвідчило у нього наявність чисельних тілесних ушкоджень, отриманих приблизно у вказаний ним період. Після чого 13 квітня того ж року заявник звернувся до прокуратури із заявою про катування з боку міліціонерів. Заявникові неодноразово відмовляли в порушенні кримінальної справи, а він оскаржував ці відмови. На момент винесення Судом рішення проводилося чергове розслідування органами прокуратури.

Суд встановив, що заявник отримав ушкодження внаслідок нелюдського та такого, що принижує гідність, поводження, перебуваючи під вартою в міліції та органи державної влади не здійснили ретельного та ефективного розслідування, а також, що заявник не мав національних ефективних засобів правового захисту.

Представник заявника в Суді: адвокат Аркадій Бущенко.

Суд визнав порушення статті 3 та статті 13 Конвенції.

Норми національного законодавства, що пов’язані із рішенням: стаття 28 Конституції України, статті 4, 22 Кримінально-процесуального кодексу України, стаття 221 Цивільний процесуального кодексу України, стаття 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду» від 1 грудня 1994 року.

Основні тези:

«…погане поводження має досягти мінімального рівня жорстокості, щоб потрапити у сферу дії статті 3 Конвенції. Оцінка даного рівня є відносною: вона залежить від обставин справи, таких як тривалість поводження, його фізичні та/або психічні наслідки і, в окремих випадках, статі, віку та стану здоров’я потерпілого» (§ 60)

«Суд нагадує, що держава відповідає за благополуччя осіб, взятих під варту, і органи влади зобов’язані захищати таких осіб. Пам’ятаючи про обов’язок органів влади пояснити ушкодження, спричинені особам, які знаходяться під їх контролем, Суд вважає, що нездатність встановити державними службовцями винуватих у злочинному насильстві щодо затриманої особи, як у даному випадку, не може звільнити державу від відповідальності за Конвенцією…» (§ 64)

«Суд відмічає, що за скаргою заявника органи влади провели поверхневе розслідування і лише допитали можливих правопорушників. Вони прийняли заперечення працівників міліції за достовірні і відмовили у порушенні кримінальної справи відносно них всупереч показанням заявника та беззаперечним тілесним ушкодженням на ньому…» (§ 76).

Посилання:

Повний текст рішення ЄСПЛ (англ.) — http://hudoc.echr.coe.int/eng? i=001–68711

Переклад рішення ЄСПЛ (рос.) — http://precedent.in.ua/index.php? id=1265270403

Рішення національних судів із застосуванням вищеназваного рішення ЄСПЛ:

1) рішення Апеляційного суду Запорізької області від 16 листопада 2011 року, справа № 11–1508/11, судді: Алейніков Г.І., Дадашева С. В. та Булейко О. Л.

Посилання: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/21293526

Уривок із рішення: «…в ході судового слідства підсудний заявив, що до нього були застосовані недозволені методи ведення слідства та насилля… Європейський суд підкреслив, що коли мають місце такі заяви, то суду необхідно в ході судового слідства провести повне вивчення тверджень підсудного по цьому питанню та вивчити всі наявні докази, в тому числі при необхідності визвати в суд та допитати працівників міліції, на яких посилається заявник, та працівників прокуратури, які проводили перевірку заяви…»

2) рішення Деснянського районного суду міста Чернігова від 20 грудня 2012 року, справа № 2506/10361/2012, суддя Самусь Л. В.