Розділ «Огляди досліджуваних рішень Європейського суду з прав людини»

Немає застосування даного рішення судами.

Погане поводження та його розслідування

Кабулов проти України, № 41015/04, 19 листопада 2009 року (див. Загроза поганого поводження у разі видачі (екстрадиції))

Солдатенко проти України, № 2440/07, 23 жовтня 2008 року (див. Загроза поганого поводження у разі видачі (екстрадиції))

Байсаков та інші проти України, № 54131/08, 18 лютого 2010 року (див. Загроза поганого поводження у разі видачі (екстрадиції))

Федоров і Федорова проти України, № 39229/03, 26 липня 2011 року (див. Право на приватне та сімейне життя)

Коваль та інші проти України, № 22429/05, 15 листопада 2012 року (див. Безпідставне тримання під вартою)

Кучерук проти України, № 15825/06, 06 вересня 2007 року (див. Утримування на примусовому лікуванні)

Аднаралов проти України, № 10493/12, 27 листопада 2014 року

Фактичні обставини справи: 5 травня 2004 року заявник був затриманий чотирма міліціонерами за підозрою в отриманні хабара. Його доставили до Дзержинського районного управління міліції міста Харкова, де він провів ніч. Міліціонери били заявника протягом декількох годин, щоб отримати зізнання в цьому злочині. Наступного дня його привезли до прокуратури, де він написав скаргу на дії міліціонерів. Заявникові провели судово-медичну експертизу, встановивши струс мозку та інші тілесні ушкодження, його помістили до лікарні. 27 квітня 2007 року обвинувачення із заявника було знято у зв’язку із відсутністю складу злочину в його діях та звільнено з-під варти. Кримінальну справу щодо дій міліціонерів було закрито, але потім постанову про закриття було скасовано. Процедура перевірок та оскаржень даного рішення тривала на момент його звернення до Суду понад вісім років.

Суд встановив, що заявник отримав тілесні ушкодження внаслідок жорстокого поводження працівників міліції під час його перебування у відділку міліції, а також, що органи влади не провели належного розслідування даного факту, навіть незважаючи на рішення національних судів, в яких ті, неодноразово повертаючи матеріали до прокуратури на додаткове розслідування, вказували на поверхневе розслідування та відсутність всебічного вивчення обставин справи.

Суд визнав порушення статті 3 та статті 13 Конвенції

Представник заявника в Суді: адвокат Наталія Охотнікова

Норми національного законодавства, що пов’язані із рішенням: стаття 28 Конституції України, статті 4, 94, 95, 97, 99–1, 236–1, 236–2 КПК України 1961 року, статті 214, 284, 308, 305, 306, 307, 309, 310 КПК України 2012 року.

Основні тези:

«…повинно бути проведено ефективне офіційне розслідування… таке розслідування має бути здатне призвести до встановлення і покарання винних. В іншому випадку, загальна правова заборона тортур і нелюдського і принижуючого гідність поводження і покарання буде, незважаючи на її фундаментальну важливість, неефективною на практиці, і в деяких випадках агенти держави зможуть порушувати права осіб, які перебувають під їх контролем, залишаючись практично безкарними…» (§ 48)

«Розслідування серйозних тверджень про жорстоке поводження має бути ретельним. Це означає, що державні органи повинні завжди вживати серйозні спроби дізнатися, що сталося, і не повинні покладатися на поспішні або необґрунтовані висновки для припинення розслідування або в якості підстави для своїх рішень… Вони повинні вживати всі доступні їм заходи для збору доказів у справі, включаючи, зокрема, свідчення очевидців і речові докази… Будь-який недолік розслідування, який підриває його здатність встановити причину тілесних ушкоджень або особи винних, може призвести до порушення цього стандарту» (§ 49)

Посилання:

Текст рішення ЄСПЛ (англ.) — http://hudoc.echr.coe.int/eng? i=001–148227

Переклад рішення ЄСПЛ (рос.) — http://precedent.in.ua/index.php? id=1421325729