Відроджений Митний союз (МС) Росії, Казахстану й Білорусі розпочав діяльність наприкінці 2011 р. Країни відмінили більшість внутрішніх мит, користуються зниженою ціною на російську енергетичну сировину. Водночас усі преференції і вигоди від утвореного митного простору одержує Російська Федерація, яка має під час прийняття рішень переважну більшість голосів – 57 %, а Казахстан і Білорусь – по 21,5 %. З 01 січня 2011 р. був запущений механізм Митного союзу для третіх країн, введено обмеження на торгівлю з Україною та іншими державами, Росія організувала „сирну війну”, „солодку війну” тощо, заборонила ввезення в Росію українських продуктів і товарів. Стосовно білоруської „війни” з українським сиром, у відповідь на яку Україна запровадила „молочно-ковбасне протистояння”, то ця т. зв. „війна” закінчилася певним компромісом. Вжиті Україною зустрічні заходи змусили білоруську сторону узгодити це складне питання і зняти обмеження. Після двосторонніх переговорів у березні 2012 р. Білорусь і Україна порозумілися щодо обмежень і взаємно скасували санкції до продуктів харчування.
Пошуком альтернативних енергокомунікацій була обумовлена поява Організації Чорноморського економічного співробітництва (ОЧЕС). 25 червня 1992 р. Азербайджан, Албанія, Болгарія, Вірменія, Греція, Грузія, Молдова, Росія, Румунія, Туреччина, Україна підписали у м. Стамбулі (Туреччина) „Босфорську декларацію” про Чорноморське економічне співробітництво. У подальшому статус спостерігача здобули Польща (1992 р.), Туніс, Ізраїль, Єгипет, Словаччина (1993 р.), Італія, Австрія (1995 р.). 16 лютого 1993 р. дев'ять країн: Азербайджан, Албанія, Вірменія, Грузія,
Молдова, Росія, Туреччина, Україна підписали спільну Декларацію Парламентської Асамблеї Чорноморського економічного співробітництва (ПАЧЕС), до якої у 1995 р. приєдналася Греція.
ОЧЕС створено з метою налагодження багатостороннього співробітництва країн, що прилягають до Чорноморського басейну, у галузі транспорту, телекомунікацій, екології, науки, техніки, зв'язку, інформації, економіки, туризму, торгівлі, сільського господарства, охорони здоров'я. Вищим органом ОЧЕС є Нарада Міністрів закордонних справ. Керівний орган – Секретаріат ОЧЕС (м. Стамбул). У системі ОЧЕС діють Рада з міжнародних економічних відносин, Координаційний центр економічних і статистичних даних, Чорноморський банк торгівлі і розвитку (м. Салоніки, Греція), Рада міністрів закордонних справ тощо. В ОЧЕС посилюється орієнтація на залучення до розробки та імплементації програм регіонального співробітництва міжнародних економічних організацій, фінансових інститутів, регіональних європейських структур. 31 травня 1994 р. у м. Сітонії (Греція) підписано Угоду між країнами ОЧЕС і Європейським Союзом з питань політики в галузі енергетики.
Україна з 1998 р. є учасником Міжнародного центру чорноморських досліджень (Афіни), представники країни увійшли до складу Ради директорів Центру, Робочої групи з науково- технічного співробітництва, Постійного академічного комітету ОЧЕС, працюють у Міжнародному центрі водяних проблем і Міжнародному центрі трансферу технологій ОЧЕС. Одним із характерних прикладів діяльності Центру стало створення в листопаді 2001 р. спільно з НАН України Міжнародного центру дослідження води на базі Інституту колоїдної хімії в Києві, який досліджує проблеми, пов'язані з забезпеченням країн регіону питною водою. Українські представники працюють у різноманітних структурах організації, пропонують і розробляють проекти з 14 напрямів співпраці. Держави, що входять в ОЧЕС, являють собою величезний потенційний ринок. Учасники працюють над спільними проектами з об'єднання національних енергосистем у єдине Чорноморське кільце; розвитку та інтеграції регіональних транспортних коридорів у загальносвітову транспортну систему; прокладення ліній оптико-волоконного зв'язку; розробляють програму захисту навколишнього середовища регіону Чорного моря. Особливістю ОЧЕС порівняно з іншими субрегіональними угрупованнями є те, що в центрі уваги її діяльності поставлено не торговельне, а виробниче співробітництво. Це знайшло своє вираження в галузевому підході до розв'язання загальних економічних проблем регіону. Серед негативних моментів ОЧЕС є те, що між країнами-учасницями не склалося стійкого поділу праці (а це – необхідна умова розвитку регіонального ринку), тобто в низці галузей країни-учасниці є конкурентами.
[1] Сучасна концепція міжнародного життя інтерпретує відмову від ядерної зброї наступним чином: ні – втраченим боєприпасам, ні – новим боєприпасам, ні – ядерним державам. Поза тим, вона вимагає суворіших правил щодо міжнародного контролю за ядерними матеріалами.
[2] Доктор технічних наук Олександр А. Васильєв та інші.
[3] Президент України Л. М. Кравчук згадував, що на території України поза ракетами і ядерними боєголовками були розташовані 365 шахт для ядерних ракет, кожна вартістю у 2 млрд. дол. США.
[4] Питома вага в українському експорті належить продукції металургійного комплексу (29,1%), продукції АПК та харчової промисловості (28,8 %), продукції машинобудування (14,1%), мінеральним продуктам (12,0%), продукції хімічної промисловості (7,0%).
[5] Тодішній глава українського уряду М. Азаров заявляв, що Україні лишилося підписати близько 20 документів, щоби уніфікувати вітчизняне законодавство з вимогами ЄЕП. Водночас, на запитання аналітиків про мотиви ратифікації Договору про ЄЕП, тодішній депутат ВРУ В. Ющенко пояснив, що депутати проголосували за пакет документів в цілому і не були ознайомлені з текстом угоди про створення ЄЕП.
[6] Про це свідчить розробка правового механізму функціонування ЄврАзЕС, зокрема ратифікація Договору про основи законодавства ЄврАзЕС та Положення про правові акти Міжпарламентської асамблеї (МПА) ЄврАзЕС тощо.
У листопаді 2007 р. – квітні 2008 р. Україна головувала в ОЧЕС
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Зовнішня політика України» автора Чекаленко Л.Д. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Інші міжнародні організації пострадянського простору“ на сторінці 3. Приємного читання.
