Офіційний візит Президента України Л. Кучми в Швейцарію відбувся 22 березня 1996 р. Цій події передував візит в Україну керівника Федерального департаменту закордонних справ Швейцарської Конфедерації Флавіо Котті 15-16 січня 1996 р. 23-26 січня 1997 р. під час офіційного візиту в Швейцарію Міністра закордонних справ України Геннадія Удовенка було започатковано двосторонні політичні консультації з питань політики безпеки і нейтралітету, що відбуваються на регулярній основі (у м. Берні в 1997 р., 2002 р. – в Україні, а 2003 р. – у Швейцарії). Знаковими були візити в Україну у 2003 р. Віце- президента Конфедерації, керівника Федерального департаменту юстиції і поліції, а також Державного секретаря економіки Швейцарії у супроводі групи швейцарських бізнесменів; в червні 2005 р. – Федерального радника, керівника Федерального департаменту закордонних справ Швейцарії Мішелін Кальмі-Рей. У травні 2009 р. відбувся офіційний візит Президента України В. Ющенка в Швейцарію.
18 грудня 2009 р. Міністр закордонних справ України П. Порошенко взяв участь у церемонії відкриття пам'ятника українсь
кому письменнику Миколі Гоголю у м. Вевей. 19 квітня 2011 р. Президент Швейцарії М. Кальмі-Рей відвідала Київ в рамках заходів до 25-х роковин Чорнобильської катастрофи. 24 січня 2014 р. відбулася зустріч Прем'єр-міністра України з Президентом Швейцарії, керівником ФДЗС і Діючим головою ОБСЄ Д. Буркхальтером в рамках засідання Всесвітнього економічного форуму у Давосі тощо. 07 лютого 2014 р. пройшла зустріч Президента України П. Порошенка з Президентом Швейцарії Д. Буркхальтером в рамках участі у церемонії відкриття Зимових олімпійських ігор в Сочі.
Успішно розвивається міжпарламентське співробітництво, свідченням чого є обмін візитами парламентських делегацій (1992, 1993, 1997, 2001, 2002, 2010, 2013 pp.). У червні 2011 р. підписано Меморандум про міжпарламентське співробітництво між Верховною Радою України та Національною Радою Швейцарської Конфедерації. У законодавчих органах обох країн функціонують міжпарламентські групи дружби.
Торговельно-економічне співробітництво[4] є одним з пріоритетних напрямів українсько-швейцарських відносин і характеризується активним розвитком. З червня 2012 р. діє Угода про вільну торгівлю між Україною та ЄАВТ (Швейцарія, Норвегія, Ісландія, Ліхтенштейн). Завдяки дії Угоди спостерігається помітне зростання торговельного обігу між Україною та Швейцарією. У 2013 р. порівняно з 2012 р. загальний оборот товарів та послуг між Україною та Швейцарією зріс на 48 % та склав 2,528 млрд. дол. При цьому експорт товарів та послуг збільшився на 68 % та склав 1,176 млрд, дол., а імпорт – на 34 % та склав 1,352 млрд. дол. Сальдо двосторонньої торгівлі товарами та послугами залишалось негативним та становило -176 млн дол. У структурі українського експорту переважали: дорогоцінне або напівдорогоцінне каміння – 43 %; літальні апарати – 15 %; зернові культури – 7,2 %; нафта і продукти її перегонки – 5,7 %; папір, картон та вироби з них – 4,3 %; деревина – 4 %. У структурі імпорту в Україну переважали: перли природні або культивовані – 32,5 %; фармацевтична продукція - 18 %; ядерні реактори, котли або машини – 14,8 %; електричні машини – 5 %; харчові продукти – 4,5 %; екстракти дубильні – 3 %.
Позитивом відзначено зростання обсягів двосторонньої торгівлі послугами у 2013 р., що збільшились на рекордні 76% та склали 1,399 млрд, дол., чого не спостерігалось протягом останніх років. Сальдо двосторонньої торгівлі послугами традиційно є позитивним та становило 507 млн дол. У 2013 р. за обсягами двосторонньої торгівлі послугами між Україною та країнами Європи Швейцарія перебувала на третій позиції після Великої Британії та Кіпру, а її частка становила 13%.
Реалізація Угоди про вільну торгівлю також позитивно вплинула і на рівень інвестиційного співробітництва. Інвестиції з Швейцарії в Україну щороку зростають. На відміну від інвесторів з деяких інших країн швейцарські підприємці за роки незалежності України практично не вдавалися до відкликання своїх інвестицій, а натомість лише їх нарощували. Станом на 31.12.2013 р. Швейцарія інвестувала в економіку України 1,325 млрд, дол., що складає 2,3 % від загального обсягу іноземних інвестицій в Україну. За цими показниками Швейцарія посідає 9-ту сходинку у переліку головних країн-інвесторів. Змінилась структура інвестицій, що надходять в економіку України: найбільші обсяги вкладено у промисловість -31%; операції з нерухомим майном, оренду, інжиніринг та надання послуг підприємцям -25 %; добувну промисловість – 21 %; переробну промисловість – 11 %; виробництво харчових продуктів – 9 %.
Нагадаємо, що Швейцарія – одна з найбільш розвинених країн світу із стабільною економікою. Саме тому країна є привабливою для інвестицій. Міста Цюріх та Женева – великі бізнес- центри. Саме тут розміщено європейські офіси багатьох транснаціональних корпорацій. Ринок Швейцарії – далеко не найбільший в Європі, але в цій країні зареєстровано чимало міжнародних трейдерів, посередників. В країні працюють світові лідери у галузях фармацевтики, виробництва добрив, предметів розкоші та ін. У співпраці з такими компаніями, а також представниками малого та середнього бізнесу українські підприємства мають можливість налагодити взаємовигідне співробітництво. Станом на 31.12.2013 р. загальний обсяг інвестицій з України в Швейцарію склав 5,83 млн дол., що становить близько 0,1 % від загального обсягу українських інвестицій в економіки країн світу.
Нагадаємо про співпрацю в гуманітарній сфері: у червні 2014 р. в м. Цюріху відкрито українську недільну школу; реалізовано „Проект Україна. Історія великого народу”; для всіх бажаючих організовано передплату газети „День” тощо.
Сучасна українська громада в Швейцарії не є чисельною і нараховує близько 140 осіб. Серед помітних особистостей слід відзначити дочку відомого політичного діяча П. Скоропадського – Олену Отт-Скоропадську та Почесного консула України в Женеві Богдана Гаврилишина. У 1992 р. – як вияв прагнення до налагодження багатопланових зв'язків з молодою Українською державою – групою вихідців з України (понад ЗО осіб) було ініційовано заснування Швейцарсько-Української асоціації, до якої увійшли також представники культурних, наукових, промислових та релігійних кіл Швейцарії (всього понад 70 осіб). У 1994 р. в м. Санкт- Галлені було засновано товариство „Друзі України у Швейцарії”, яке активно співпрацювало з Національною музичною академією України, інститутом педіатрії, акушерства і гінекології Академії медичних наук України. Нині вихідці з України, що проживають у Конфедерації, об'єднані в Українському товаристві у Швейцарії на чолі з А. Лужницьким.
Особливе місце серед представників українства у Швейцарії займає відомий вчений-економіст, меценат і громадський діяч Богдан Гаврилишин, який бере активну участь у просвітницькій діяльності в Україні, заходах Посольства, виступає з доповідями щодо актуальних проблем сучасної ситуації в Україні. У лютому 2003 р. Б. Гаврилишина призначено Почесним консулом України в м. Женеві.
Завдяки високому рівню забезпечення внутрішньою законодавчою базою прав національних меншин, які проживають на території Швейцарії, а також дотриманню цією країною відповідних міжнародно-правових норм, питання щодо укладання двосторонніх документів між Україною та Швейцарією не порушувалося.
Громадяни України, що прибули до Швейцарії за часів незалежності України, яких нараховується понад 4000, працюють по
договорах в сільськогосподарському секторі. Близько 200 осіб працюють за контрактами в різних швейцарських та транснаціональних компаніях („Новартіс”, „АВВ”, „Філіпп Моріс”, „Хьюліт Паккард”). Разом з тим, лише десята частина звертається до Посольства України з метою реєстрації, а наявність в країні інституту подвійного громадянства не особливо спонукає їх до цього: соціальні права українських громадян досить ефективно захищені сталою системою соціального захисту швейцарського суспільства та вдалою інтеграційною політикою швейцарського уряду щодо іноземців, а політичні права забезпечені з того моменту, як іноземець набуває швейцарського громадянства.
Важливим партнером України у зміцненні регіональної стабільності є Турецька Республіка (ТР). Після визнання 16 грудня 1991 р. незалежності України, 04 травня 1992 р. було укладено Договір про дружбу і співробітництво між Україною і Туреччиною, підписано Протокол про економічне і науково-технічне співробітництво, Протокол про встановлення повітряного сполучення, Угоду про торговельно-економічне співробітництво тощо. 20 листопада 1991 р. встановлено консульські відносини, а 03 лютого 1992 р. підписаний Протокол про встановлення дипломатичних відносин. 03 квітня 1992 р. в Києві відкрито Посольство Туреччини, а 03 січня 1993 р. в Анкарі розпочало роботу Посольство України. Поза посольствами діють Генеральне консульство України (м. Стамбул) і Генеральне консульство Турецької Республіки в м. Одесі. Основи добросусідських українсько-турецьких взаємин закладено в таких міжнародно-правових документах як Договір про дружбу і співробітництво між Україною і ТР від 4 травня 1992 р. та Спільний план дій між Кабінетом Міністрів України та Урядом Туреччини з розширеного співробітництва від 2 квітня 2004 р.
Договірно-правова основа складається з 105 чинних документів. 25 січня 2011 р. під час офіційного візиту Прем'єр-міністра ТР Р.Т. Ердогана в Україну було підписано Спільну декларацію про створення Стратегічної ради високого рівня між Україною та Туреччиною, якою закріплювалось встановлення стратегічного партнерства між країнами.
Міждержавні контакти регулярно відбуваються на всіх рівнях: президентському, урядовому, парламентському, дипломатичному. Нагадаємо про деякі з таких: 13-14 березня 1991 р. Україну відвідав Президент Туреччини Тургут Озал. У травні 1992 р. відбувся офіційний візит до ТР Президента України Л. Кравчука, у травні-червні 1994 р. Президент TP С. Демірель у відповідь здійснив офіційний візит в Україну. У листопаді 1996 р. відбувся офіційний візит в Туреччину Президента України Л. Кучми. У травні 1998 р. Україну вдруге з офіційним візитом відвідав Президент ТР С. Демірель. У Спільному комюніке Президентів рівень розвитку українсько-турецьких відносин був визначений як конструктивне партнерство. 22-24 листопада 2000 р. відбувся офіційний візит Президента України Л. Кучми до ТР. У червні 2003 р. Президент ТР А.Н. Сезер відвідав Україну з державним візитом. Спільна заява, ухвалена главами держав, окреслила пріоритетні напрями подальшого співробітництва між Україною й Туреччиною. 29 червня 2004 р. Президент України Л. Кучма взяв участь у Стамбульському саміті НАТО. 6-8 червня 2005 р. відбувся державний візит Президента України В. Ющенка до ТР. Президент України також відвідав ТР з візитами у червні 2007 р., жовтні 2008 р., травні 2009 р., грудні 2011 р. та жовтні 2013 р. 15 квітня 2014 р. в Анкарі відбулася зустріч кандидата на посаду Президента України Петра Порошенка з Президентом ТР А. Тюлем та Прем'єр-міністром ТР Р.Т. Ердоганом в рамках церемонії нагородження Народного депутата України М. Джемілєва Орденом Турецької Республіки. 05 вересня 2014 р. відбулася робоча зустріч Президента України П.О. Порошенка з Президентом Турецької Республіки Р.Т. Ердоганом під час Саміту НАТО у м. Ньюпорт (Велика Британія).
Ширяться політичні контакти між країнами. Під час переговорів на вищому рівні 27 жовтня 2008 р. Президент Туреччини підтвердив, що його країна обстоює політику відкритих дверей НАТО і підтримує Україну в її приєднанні до Альянсу. Президент Туреччини також подякував українській стороні за облаштування кримських татар. Під час зустрічі міністрів закордонних справ
України і Туреччини – Павла Клімкіна і Мевлют Чавушоглу в серпні 2014 р. сторони відзначили високий рівень стратегічного партнерства між Україною і Туреччиною, визначили плани подальших політичних контактів. Обговорили перспективні напрями економічної взаємодії, зокрема конкретні проекти у таких високотехнологічних сферах як авіабудування, космічна галузь та енергетика. Особлива увага була приділена розвитку ситуації у східних регіонах України, у т.ч. у контексті збитого терористами російською зброєю над Донецькою областю України влітку 2014 р. літака авіакомпанії „Малазійські авіалінії”. М. Чавушоглу висловив співчуття у зв'язку з трагедією та підтвердив беззастережну підтримку Туреччиною суверенітету та територіальної цілісності України. Сторони наголосили на необхідності захисту прав та свобод кримськотатарського народу Автономної Республіки Крим[5].
Туреччина є одним з найважливіших торговельних партнерів України, з яким наша держава традиційно має найбільше позитивне сальдо. За 10 місяців 2014 р. загальний товарообіг склав З млрд. 992 млн дол. (- 12,3% у порівнянні з 2013 р.). Позитивне сальдо для України становило 1 млрд. 986,6 млн дол. Експорт з України до Туреччини в січні–жовтні 2014 р. становив 2 млрд. 989,4 млн дол. (- 4%). Імпорт в Україну з Туреччини склав 1 млрд. 2,8 млн дол. (-31,3%). Протягом трьох кварталів 2014 р. обсяги торгівлі послугами між Україною та ТР склали 204,8 млн дол. (- 36,9%). Експорт склав 104,6 млн дол. (- 29,6%), імпорт – 100,2 млн дол. (- 43,1%). Сальдо позитивне – 4,3 млн дол. За офіційною статистикою, обсяг турецьких інвестицій в Україну станом на 1 липня 2014 р. складав 202,9 млн дол., що становило 0,4% від загального обсягу прямих іноземних інвестицій. На території України здійснює діяльність близько 600 підприємств з турецьким капіталом[6].
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Зовнішня політика України» автора Чекаленко Л.Д. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Торговельно-економічне співробітництво“ на сторінці 2. Приємного читання.
