Важливу роль в житті Латвії відіграє українська громада. З часів незалежності в цій країні живе близько 53 тис. українців і держава робить все, щоб підтримати їх самобутність та культуру. Діяльність українського осередку підтверджує об'єктивну можливість узгодження, а не протиставлення процесів національної та громадянської ідентифікації[3]. На відділенні славістики філологічного факультету Латвійського університету викладається українська література. Заснована у 1991 р. Ризька українська середня школа, що фінансується з державного бюджету ЛР, в учбово- виховному процесі поєднує виховання майбутніх громадян Латвії та закріплення в них глибокої шани до своєї етнічної Батьківщини – України. Навчання ведеться двома мовами – у співвідношенні 60% латиською та 40% українською.
Відомо, що перша українська організація в Латвії була заснована у 1901 р. На сьогодні українська громада Латвії є четвертою за чисельністю після литовської, російської та білоруської, українці складають 2,5 % усіх жителів ЛР. Загальна кількість українців – 55199 чол., з яких майже 60% не мають громадянства Латвії. Українська громада складається з кількох груп: перша – приїхала до Латвії упродовж 1950-1980 pp. Це, насамперед, молоді спеціалісти, які після завершення навчання в Україні отримували призначення на підприємства промисловості й транспорту Латвії, в освітні і навчальні заклади тощо. Друга група – військові пенсіонери, які після завершення служби в лавах колишньої Радянської Армії залишалися на постійне місце проживання в місцях дислокації військових частин. Третя, переважно чоловіки, що прибули в 1960-1970 pp. в основному із Західної України на сезонні роботи (сільське господарство, заготовлення деревини тощо) та з часом одружувалися й залишалися на постійне проживання в Латвії. Четверту групу становлять етнічні українці, які в 1950-ті pp. були депортовані з України до Сибіру, а після повернення оселилися в Латвії.
Лише незначна частина представників української діаспори мають статус громадянина ЛР. Відповідно до чинного законодавства після відновлення в 1991 р. незалежності Латвії громадянство ЛР автоматично отримали лише особи (їхні нащадки), які мали громадянство ЛР до 1941 р. За даними Управління натуралізації Латвійської Республіки станом на 01.01.2009 р. із українців: громадян Латвії – 17853 осіб, негромадян ЛР – 34016.
Понад 30 тис. вихідців з України мешкають у Ризі, близько 5- ти тис. українців проживають у м. Лієпая. У м. Даугавпілс мешкає близько 2,5 тис. українців, більшість з яких ще за радянських часів приїхала працювати на підприємства хімічної промисловості міста. Висока концентрація українців у Вентспілсі – 2,3 тис., зумовлена їх участю у побудові Вентспілського нафтотерміналу та торгового порту.
З 2004 р. в м. Рига на базі Латвійської академічної бібліотеки функціонує Український інформаційний центр, мета якого – задоволення інформаційних, наукових, освітніх та учбово-методичних потреб українців, які проживають в Латвії, а також сприяння поширенню серед латвійської громадськості інформації про історію, культуру та традиції України.
Українці Латвії не залишилися байдужими до українських проблем: Конгрес Українців Латвії за сприяння волонтерів зі Швеції та Латвії зібрав гуманітарний вантаж для України на суму близько 55 тис. євро. 27 грудня 2014 р. вантаж зі Стокгольма – медикаменти, речі тощо – прибув до морського порту Риги і далі – на Дніпропетровськ.
Відсутність проблемних питань між Україною та Латвією слугує активізації подальшої розбудови двосторонніх відносин в політичній, економічній, гуманітарній та інших сферах на основі загальноєвропейських цінностей. Зміцнення та розширення взаємовигідних відносин України з Латвією є одним з елементів реалізації курсу нашої держави на європейську інтеграцію, поглиблення політичного та економічного співробітництва з державами Балтії та країнами Північної Європи[4].
04 січня 2014 р. виповнилося 22 роки встановлення дипломатичних відносин між Україною та Естонською Республікою. Естонська Республіка визнала Україну 06 грудня 1991 р., а в січні 1992 р. були встановлені дипломатичні відносини. Договір про дружбу і співробітництво між Україною та Естонською Республікою укладено 26 травня 1992 р. (м. Таллінн). У 1993 р. в обох країнах почали діяти посольства. Договірно-правова база відносин між Україною та Естонією є ефективною та добре розвинутою і охоплює весь спектр двосторонніх відносин. Укладені угоди створюють достатньо широке політичне та правове поле для розвитку українсько-естонських відносин у ключових сферах двостороннього співробітництва та включають 60 двосторонні документи, серед яких 4 міждержавні угоди, 17 міжурядових та 39 міжвідомчих. Ключовими з них є: Договір про дружбу і співробітництво між Україною та Естонською Республікою від 26 травня 1992 р. та Угода між Урядом України та Урядом Естонської Республіки про економічне, промислове та науково-технічне співробітництво від 15 січня 2007 р.
Обмін візитами на найвищому рівні було започатковано у травні 1992 р., коли Естонію відвідав Президент України Леонід Кравчук. Нашу країну зближують з Естонію схожі погляди на актуальні проблеми європейської та світової безпеки, спільні прагнення у політичній, економічній, соціальній та інших сферах. Це сприяло започаткуванню і розвитку плідного співробітництва у міжнародних організаціях, поглибленню ефективної взаємодії на рівні зовнішньополітичних відомств, міжвідомчих та міжрегіональних контактів. Офіційний Таллінн високо оцінює роль, яку відіграє Україна у забезпеченні стабільності та безпеки в Європі. Уряд
Естонії вважає Україну одним з пріоритетних напрямів своєї зовнішньої політики, зокрема, у регіоні Центрально-Східної Європи. Особливий наголос естонська сторона робить на важливості участі України в реалізації ініціативи ЄС Східне партнерство, розвиваючи активні відносини з нашою державою як на двосторонній основі, так і в рамках ЄПС.
Естонія підтримує політичні та економічні реформи в Україні, зокрема шляхом надання фінансової підтримки в реалізації проектів технічної допомоги, послідовно і активно виступає за європейську інтеграцію України, запровадження Зони вільної торгівлі, а у майбутньому – приєднання України до Євросоюзу. З жовтня 2010 р. розпочала роботу спільна Міжурядова комісія з економічного, промислового та науково-технічного співробітництва. У 2010-2013 pp. відбувався щорічний обмін візитами міністрів закордонних справ, а також депутатів парламентів обох країн. У жовтні 2013 р. після багаторічної перерви було проведено зустріч на рівні Глав держав: президент України здійснив візит в Естонію. У лютому і травні 2014 р. Міністр закордонних справ Естонії з робочими візитами перебував в Україні.
В контексті діалогу між Україною та ЄС з питань візового і міграційного режиму Естонія чітко дотримується положень Угоди між Україною та ЄС про спрощення оформлення віз. З цією метою Естонією здійснено ряд конкретних кроків, зокрема, спрощено процедуру оформлення багаторазових віз, скасовано вимогу подання відповідного запрошення для оформлення віз, введено безвізовий режим поїздок для власників службових паспортів України, скасовано консульський збір за оформлення національних довготермінових віз. У контексті одностороннього запровадження Україною безвізового режиму для громадян країн-членів ЄС, Естонія відстоює в ЄС ідею щодо можливості запровадження з Україною безвізового режиму з боку Євросоюзу.
Розвивається активна співпраця у сфері освіти і культури. Партнерські відносини встановлені між провідними вищими навчальними закладами Естонії і України. Здійснюється обмін художніми колективами, відбуваються презентації виставок, проводяться заходи вшанування пам'яті видатних діячів культури і мистецтва, гастролі артистів тощо[5]. За підтримки відповідних програм з боку ЄС і, зокрема Швеції, слухачі Дипломатичної академії України навчаються в Дипломатичній академії МЗС Естонії, де переймають досвід роботи європейських структур.
Громадськість Естонії, владні структури активно підтримують Україну на демократичному шляху розвитку, у захисті суверенітету і недоторканності в її боротьбі проти російських загарбників. З початку 2014 р. Міністерство закордонних справ Естонії надало близько 01 млн євро для підтримки України, з яких понад 70 тис. було перераховано до фондів Агентства ООН у справах біженців на потреби переселенців. Окрім того, у жовтні 2014 р. уряд Естонії разом з естонськими компаніями передав в Україну харчову продукцію вартістю 80 тис. євро. Агентство отримало 4,7 т м'ясних консервів й 4,5 т консервованих супів, а також 20 т сухого молока для внутрішніх переселенців зі Сходу України. „Жертви військових конфліктів мають різні потреби – це не лише їжа, гроші чи пальне, вони також потребують мужності та надії. Друзі України, такі як в Естонії, можуть надати матеріальну допомогу Україні. Проте українці вже мають дух Майдану та прагнення досягти кращого майбутнього”, – прокоментував надання гуманітарної допомоги Посол Республіки Естонії в Україні Сулєв Канніке[6].
Політичний інтерес Естонії, яка бачить в нашій державі надійного політичного та економічного партнера, стали підгрунтям активного розвитку двосторонніх відносин в усіх сферах взаємодії. Україну приваблює членство Естонії в провідних міжнародних об'єднаннях та організаціях та набутий цією країною інтеграційний досвід. Важливе значення має також присутність в Естонії багаточисельної української громади. Естонія всіляко підтримує Україну і в світових організаціях, і у налагодженні міжнародних контактів. Така політика Естонії сприяє загальноєвропейській інтеграції, зближенню України з країнами Балтії.
Незалежну Литовську Республіку Україна визнала 26 серпня 1991 р., 04 грудня 1991 р. парламент Литовської Республіки заявив про визнання незалежності України. Дипломатичні відносини встановлено 12 грудня 1991 р. Посольство Литовської Республіки в Україні відкрито в серпні 1992 р. Посольство України в Литовській Республіці – в серпні 1993 р.
З першими офіційними візитами: Президента України в Литву 08.02.1994 р. та Президента Литви в Україну 28-29.03.1995р. підтримується активний політичний діалог на найвищому рівні. Під час візиту в Київ Президента Литви А. Бразаускаса 29 березня 1995 р. країни уклали міждержавний Договір про дружбу і співробітництво. 12 травня 2008 р. під час візиту Президента України В. Ющенка в Литовську Республіку підписано Спільну декларацію Президентів про те, що відносини між країнами набули рівня стратегічного партнерства. 22 листопада 2008 р. – робочий візит Президента ЛР В. Адамкуса в Київ на Міжнародний форум з приводу 75-х роковин Голодомору 1932-1933 pp. в Україні. 9 грудня 2008 р. підписано Дорожню карту розвитку стратегічного партнерства між Україною та Литовською Республікою на 2009- 2010 pp. 14 жовтня 2010 р. – підписання Дорожньої карти розвитку стратегічного партнерства на 2011-2012 pp., а 6 лютого 2013 р. підписано Дорожню карту розвитку відносин стратегічного партнерства на 2013-2014 pp. 07 червня 2014 р. відбувся робочий візит Президента Литви Д. Грібаускайтє в Україну з метою участі в інавгурації новообраного Президента України П.Порошенка. 24 листопада 2014 р. – робочий візит Президента Литви Д. Грібаускайтє в Україну у рамках якого відбулося сьоме засідання Ради Президентів України та Литовської Республіки, а також проведено переговори Глави Литовської держави з Президентом України П. Порошенком та Прем'єр-міністром України А. Яценюком. | 22 грудня 2014 р. у Європейському інформаційному центрі Сейму Литовської Республіки відбулась презентація Програми діяльності Уряду України.
Литва традиційно є найбільшим торговельним партнером України серед країн Балтії: за результатами 2013 р. посіла 23 місце серед країн світу за обсягами товарообороту. До 2004 р. Україна мала значне позитивне сальдо у торгівлі з Литвою. Із приєднанням Литви до ЄС та припиненням дії двосторонньої угоди про вільну торгівлю український експорт різко скоротився, в той час як імпорт продовжував зростати. Після майже двократного (на 47%) скорочення обсягів двосторонньої торгівлі протягом 2010-2012 pp. спостерігалася позитивна динаміка торгівлі товарами та послугами: темпи зростання товарообігу склали 47%, 25% та 4,7% відповідно. Обсяг торгівлі товарами і послугами у 2013 р. склав 1,358 млрд. дол. і виріс на 8,3% у порівнянні з 2012 р. Це рекордний показник товарообігу за всю історію українсько- литовської торговельної співпраці. Негативне для України сальдо склало 652,4 млн. дол.
Основні статті українського експорту в Литву: продукція АПК і харчової промисловості (33,3% від загального об'єму експорту товарів); машини і устаткування (19,3%); деревина і вироби з неї (9,1%), чорні метали (8,8%); продукція хімічної і пов'язаних з нею галузей промисловості (10,3%). Спостерігається скорочення експорту металопродукції до Литви: у 2004–2008 pp. цей показник становив 11-14% загального обсягу експорту товарів, а у 2013 р. – 5,8%. Основними конкурентами України на литовському ринку металопродукції є Польща (18,7%), Росія (14,0%) та Німеччина (9,2%). Українські експортери утримують лідируючі позиції на ринку вагонів та локомотивів, відходів харчової промисловості тощо. На відміну від попередніх років, сальдо торгівлі послугами для України у 2013 р. склалось позитивне: +3,9 млн дол. У структурі експорту послуг провідне місце займають транспортні послуги (71,5%), ділові послуги (8,4%), послуги з ремонту та технічного обслуговування (6,6%) та у сфері телекомунікацій (4,6%).
Основні статті імпорту: енергетичні матеріали – нафта і продукти її перегонки (79,7%). Питома вага нафтопродуктів зросла за десять років з 40% до 80%; машини і устаткування (5,6%); продукція хімічною і пов'язаних з нею галузей промисловості (5,8%); продукція АПК і харчової промисловості (2,9%). Бензини і дизпаливо з Литви мають стандарти ЄВРО-5 та ЄВРО-6 і є товаром стратегічного значення для українського ринку, оскільки нафтопродукти такої якості в Україні не виробляються.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Зовнішня політика України» автора Чекаленко Л.Д. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Українська громада в Угорщині“ на сторінці 3. Приємного читання.
