І, нарешті, Угода про взаєморозрахунки, пов'язані з розподілом Чорноморського флоту і перебування ЧФ РФ на території України від 28 травня 1997 р. У ст.2 зазначено, що РФ компенсує Україні вартість отриманих від неї кораблів, суден і плавзасобів... шляхом проведення у 1998 р. взаємозаліків загальною сумою 526,509 млн дол. на погашення заборгованості України за державними кредитами, наданими їй Росією 1993 р. і 1995 pp. Згідно з цією статтею Україна передає Росії в оренду земельні ділянки і розміщені на них об'єкти берегової інфраструктури, а також акваторію бухт у м. Севастополі і Феодосійському порту. Сума щорічної погашеної частини державного боргу України становить 97,75 млн. дол. Було підписано також Протокол про додаткові заходи щодо виконання угод по ЧФ від 28 травня 1997 р. стосовно належності Росії трьох причалів у Феодосії і карт перебування ЧФ РФ. Таким чином база дислокації Чорноморського флоту РФ у м. Севастополі була здана в оренду Росії на 20 років, а орендною платою з боку Росії стало погашення заборгованості України перед РФ за енергоносії, загальний обсяг якої сягав близько 4 млрд. дол.
Водночас у текстах угод містяться серйозні прогалини щодо правил перебування іноземних військових формувань на українській території. Не розв'язані проблеми передачі українській стороні її власності: низки об'єктів навігаційно- гідрографічного забезпечення, які розташовані вздовж Кримського узбережжя від мису Тарханкут до мису Лукул, а також від мису Сарич до мису Аюдаг, хоча Україна несе відповідальність за безпеку мореплавства у своїх територіальних водах. Державні суди України подали до кримських судових установ позови щодо 102 таких об'єктів вартістю близько 90 млн дол. Україна запропонувала провести інвентаризацію об'єктів, землі, оцінити екологічний стан цих територій з метою перегляду вартості базування ЧФ РФ. Однак, наступне керівництво України на чолі з президентом В. Януковичем, не провівши референдум з такого важливого і гострого питання безпеки України, продовжило оренду ЧФ РФ до 2042 р., уклавши з Росією Харківські угоди[4].
Повертаючись до текстів угод по ЧФ РФ та відповідної політики українських можновладців щодо українських інтересів у Чорноморському ареалі, зазначимо, що всі документи фактично були спрямовані на поступове захоплення Криму і розчленування України. Всі вони містили положення, що захищали інтереси майбутнього загарбника, а не України. Неоголошена війна Росії проти України змістила акценти зовнішньополітичних задач. Однак, захист суверенітету і територіальної цілісності є і будуть пріоритетами зовнішньої політики України, яка бореться за право бути незалежною державою – суб'єктом міжнародного права.
[1] Меморандум о гарантиях безопасности в связи с присоединением Украины к Договору о нераспространении ядерного оружия [Будапештский меморандум]. – Режим доступу: km.ru/v-rossii/2014/03/01/ mezhduna rodnaya-politika/733609-pochemu-ne-byl-ratifitsirovan-budapeshtskii-memo.
[2] Стаття американського аналітика Юліана Ку, як реакція на звернення України щодо її захисту від агресора Росії.
[3] Див.: opmiojuris.org/2014/02/28/russians-coming-russians-commg/
[4] У зв'язку з окупацією і захопленням Криму, Харківські домовленості було скасовано.
Матеріальні і культурні втрати України
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Зовнішня політика України» автора Чекаленко Л.Д. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Ядерні гарантії Україні“ на сторінці 3. Приємного читання.
