Розділ «Глава XVIII. Степан-Бандер»

— They say on the Russian news that the Airport has fallen. So it is not true? Is it?[195]

— No[196].

— Are you doing OK?[197]

— I am fine, thank you. Just can’t transmit photographs any more. No signal most of the time[198].

— That’s OK. Right now we don’t need photographs, we need news[199].

— The news of the day being that the Airport is still holding[200].

— Thank you so much. Everybody says the Ukrainian troops at the airport have surrendered[201].

— It’s a lie[202].

— Great. Could you do me a favor and describe the atmosphere inside the Airport[203].

— It’s jubilant[cciv].

— ОК. I see. Could I speak over your phone with one of the defenders if you could help me and translate what he would say?[205]

Тут орки пішли в нову атаку. Запрацювали автомати й кулемети.

— Listen, Cathlyn, why don’t you go fuck yourself?[206]

Олексій вимкнув телефон і далі знімав війну. Війна тривала хвилин п’ять. БК залишалося на годину. Атаку відбили.

Потім була танкова атака. Танк прасував багажне відділення хвилин п’ять. Потім усе стихло. Тримати великий периметр уже було неможливо. Підтягли два кулемети ближче до центру, зібрали в терміналі та на злітці всі стрічки й цинки з БК, все, що можна було використовувати для барикади: речмішки, залізні балки, обломки стін, трупи товаришів. Усе пішло в діло.

У строю залишалося шестеро тих, хто ще міг стояти, ходити, стріляти. Не рахуючи Олексія. Ще троє могли стріляти сидячи й лежачи. Ще четверо були важко поранені. Решта вбиті або замуровані живцем у підвалі або на нульовому поверсі.

Після танкової атаки настала тиша, яку раптом розрізав голос із гучномовця, що долинав з оранжевого залу.

— Фашисты, парни, у вас только одын виход — сдаться, — голос із сильним кавказьким акцентом видався Олексію знайомим. — Мы даем вам пят минут подумат, потом пойдем в атаку и будэм вас рэзать, как баранов[207].

Далі — тиша.

Степан підвівся в центрі зали з автоматом напоготові та сказав російською так, щоб усі почули: