— Тритон, ріж мені ногу. Мене дружина додому не пустить, якщо я не повернуся.
Ніхто не засміявся. Тритон уколов хлопцю свій тюбик буторфанолу, а Салам пішов до Степана по горілку й ножівку. Наче в нього колись була.
Цієї миті згори пролунав скрегіт — і плита вагою в тонну, не менше, зірвалася вниз і поховала під собою самого пораненого, а з ним Тритона й Людоїда. З-під неї не було ані звуку. Усі троє загинули на місці.
Знизу, з воронки, і далі благали про допомогу. Одного витягли звідти з проломленою головою й перебитою рукою. Він був живий і притомний. Серед інших, що лишилися під завалами, тільки троє подавали ознаки життя. Вони досі кричали, кликали на допомогу. Сєргєїч мовчав.
— Пацани, пацани, поможіть, не залишайте нас, — благав знизу Чикатило.
— Тримайтеся, пацани. Ми вас витягнемо, — брехали згори. А що ще вони могли сказати?
Степан відкликав Салама вбік, обійняв його за плечі й тихо сказав:
— Саламе, уся надія на тебе. Ти мусиш піти й пригнати сюди МТЛБ з лебідкою. Ми мусимо витягнути звідси усіх. Одна надія на тебе. Крім тебе ніхто не зможе.
— Так, командир, — коротко відповів Салам.
Степан простягнув йому стопку споряджених магазинів.
— У мене є чотири, — відповів Салам. — Вам самим згодиться.
Вони обнялися. Салам рушив до Олексія.
— Давай, дядьо Льошо, не хворій, — сказав он.
— Ти куди? — спитав Олексій, відриваючись від камери.
— Як куди? Рятувати світ. Може, і тебе врятую. Прощавай!
Салам легко перестрибнув підвіконня й побіг по злітці в напрямку Пісок… Якихось три кілометри під вогнем… По пересіченій місцевості… Дрібниці. Усі дивилися йому вслід. Хто заздрячи, хто сподіваючись. Салам біг легко, наче на тренуванні, невеликими зигзагами, наче ухилявся від куль.
— Кіборг, — прошепотів Олексій йому навздогін і відразу почав дивитися, як він його зняв.
У цей момент пробилася зона. І всім пішли повідомлення та дзвінки. Навіть у Олексія задзвонив телефон. Він, не дивлячись, різко схопив його. Це була не Ніка. Це була Кетлін.
— Ні, Аlexei. How are you? Are you still inside the Airport?[193]
— Yes[194].
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Аеропорт» автора Лойко С.Л. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Глава XVIII. Степан-Бандер“ на сторінці 4. Приємного читання.