Розділ «Глава XV. Ксюша»

— Ага, її ти кохаєш, а мене обожнюєш. А в чому різниця?

— Ні в чому.

— Так ти кохаєш мене чи лише обожнюєш?

— І те й інше.

— Отже, ти кохаєш двох. Я так не можу.

— Усі люди кохають по-різному.

— Я скасувала весілля.

— Чому?

— Тому що я кохаю тебе.

— Хіба ти не кохаєш Степана?

— Кохала, та перекохала.

— Так он чому він поліз до мене битися…

У цей момент знову задзвонив його телефон. Це була Ксюша.

— Так, кохана, як добре, що ти зателефонувала.

Ніка підвелася з ліжка, загорнулася в широкий рушник і повільно, хитаючись, пішла в душ, не забувши озирнутися у дверях.

— Я дзвонила тобі двічі, — сказала Ксюша. Зв’язок був не дуже, але голос її все одно здався йому дивним, не таким бадьорим і теплим, як завжди.

— О, так, тепер я бачу. Я вимикав телефон, коли летів із Дніпропетровська, і забув увімкнути.

— Але він у тебе дзвонив.

— Це український МТС, він так працює.

— Я телефонувала в готель, там сказали, що на твоєму поверсі щось із лінією.