Розділ «Глава ІХ. Дніпро»

Зовні він був абсолютно спокійний, наче дрімав, заплющивши очі. Але всередині біснувався дев’ятий вал Айвазовського. Коли він розплющував очі, на нього накочувала степова ніч Куїнджі, повертаючи його в море всередині…

Ніколи досі не відчував він такого збентеження, такої розгубленості, такої спокуси. Подзвонити їй. Він починав набирати її номер — і кидав телефон на постіль біля себе. За кілька хвилин піднімав його, але так і не міг набрати номер до кінця.

Нарешті телефон задзвонив сам. Він швидко схопив слухавку — перший гудок навіть не встиг закінчитися, і почув теплий, рідний і коханий голос.

— Милий, я так скучила, — тихо й ніжно, наче крізь сльози, говорила Ксюша. — У мене якесь тривожне відчуття. Місця собі не знаходжу. Не можу повірити, що скоро побачу тебе, Льошику. У мене все всередині тремтить. У тебе все гаразд?

— Абсолютно, — відповів він рівним, спокійним, ласкавим голосом. — Усе чудово. Я вже валізу спакував. Купив вам усім різних дурниць. Хлопці будуть раді.

— Ну слава Богу! Бо я ні сіло ні впало хвилюватися почала. У вас же не стріляють уже?

— Ні, звісно. Нудьга дика. Room Service теж ненав’язливий зовсім. Дівуль уже не пропонують.

Ксюша засміялася. Якось не дуже природно. Замовкла. Він теж мовчав. Жарт не вдався. Недоречний.

— Ти бачила, у мене перші сторінки й розвороти цілий тиждень, — змінив тему Олексій.

— Звісно, бачила. Ти такий молодець. Я так тобою пишаюся. Приїжджай скоріше. Я дуже, дуже тебе люблю.

— А я люблю тебе шалено.

— Ні, я шаленіше. Приїжджай скоріше, сам побачиш!

— Люблю тебе. Пока.

— Пока, коханий. Цілую кріпко.

— Твоя ріпка.

Обидва водночас розсміялися, тепер уже не так вимушено, й одночасно поклали слухавки. Вона часто скаржилася, що він першим кладе слухавку.

— Тоді ми ніколи не закінчимо говорити й розоримося, — відповідав він.

Телефон замигав і згас — акумулятор розряджений. Він почав шукати зарядку й зрозумів, що залишив її в офісі СNN в готелі «Україна».

«Ну й добре. І слава Богу. Все правильно», — подумав він і відвернувся до стіни.

Полежав так хвилин зо п’ять, які, здавалося, тривали дві години.