Споживчий кредит - надається банком приватним особам для придбання предметів особистого споживання довгострокового користування (холодильників, пральних машин, телерадіо-апаратури, меблів, автомобілів тощо).
Споживчий кредит існує у двох формах: комерційного (купівля товарів у розстрочку) та банківського (грошова позика в банку для купівлі товарів довгострокового використання). Позиковий процент за цією формою кредиту досить високий.
Іпотечний кредит - довгострокова позика під заставу нерухомого майна (землі, житла, виробничих будівель). Його надають переважно спеціалізовані іпотечні банки під заставу нерухомого майна. У випадку несвоєчасного повернення кредиту позичальник втрачає заставлене нерухоме майно, і воно переходить у власність банку.
Лізинговий кредит - відносини між юридичними особами, що виникають з приводу оренди майна і супроводжуються укладанням лізингової угоди, в якій лізинговою компанією є банк, що на замовлення орендаря купує обладнання і надає його в оренду.
Ломбардний кредит - короткостроковий кредит під заставу рухомого майна, яке можна швидко реалізувати. Застава забезпечує повернення кредиту. Вартісна оцінка застави повинна перевищувати суму кредиту. Якщо кредит повертається своєчасно зі сплатою відсотка, позичальник залишається власником заставленого майна. Якщо кредит не повертається в строк, право власності на заставлене майно переходить до кредитора, який, реалізуючи майно, утримує суму боргу та відсоток.
Сучасною формою ломбардного кредиту є банківський кредит під заставу депонованих у банку цінних паперів.
Державний кредит - система економічних відносин між державою в особі'й органів влади чи управління, з одного боку, та фізичними і юридичними особами - з іншого, за яких держава виступає як позичальник, кредитор чи гарант.
Найпоширенішою формою державного кредиту є така, за якої держава є позичальником грошових засобів. Державні запозичення можуть мати як грошову форму (держава продає цінні папери: облігації, скарбничі зобов'язання, сертифікати ощадного банку), так і натуральну (хлібна або цукрова позика).
Значно рідше держава виступає кредитором, надаючи позику на засадах повернення, платності та цільового використання.
Держава у певних випадках виступає гарантом тобто бере на себе відповідальність за погашення позики чи виконання інших зобов'язань фізичних або юридичних (частіше останніх) осіб. Якщо боржник своєчасно виконує свої боргові зобов'язання перед кредитором, гарант не несе ніяких витрат. У випадку ж невиконання позичальником своїх боргових зобов'язань держава покриває їх із своїх централізованих грошових фондів.
Державний кредит - явище, яке поєднує в собі риси і фінансових, і кредитних відносин. Як явище, властиве фінансовій системі, державний кредит обслуговує формування та використання централізованих грошових фондів держави (державного бюджету та позабюджетних фондів). На відміну від засад, на яких ґрунтуються фінансові ресурси (обов'язковість, безоплатність, безеквівалентність, рух платежів до державного бюджету не передбачає зворотного руху безпосередньо до тих, хто здійснював ці платежі), державний кредит як явище кредитних відносин ґрунтується на принципах добровільності, повернення та платності.
Особливості державного кредиту
Функції кредиту
§ 3. Кредитна система та її структура
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Економічна теорія: Політекономія» автора Базилевича В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „§ 2. Форми і функції кредиту“ на сторінці 2. Приємного читання.