В результаті проведення політики роздержавлення і приватизації в Україні останніми роками суттєво змінилась структура форм власності. На зміну монопольному пануванню державної власності прийшов реальний поліформізм власності, якій створив об'єктивну основу для формування й ефективного розвитку ринкової економіки в країні. На початок 2004 р. частка об'єктів недержавних форм власності становила в країні більше 85 % (табл. 3.1).
Сучасна економіка розвинутих країн перебуває на порозі постіндустріального розвитку і характеризується динамізмом та новітніми тенденціями в розвитку відносин власності.
Результатом цих процесів є:
1) подальше розширення плюралізму форм власності - приватної (великої, середньої, дрібної, сімейної), корпоративної, колективної, кооперативної, державної тощо. Ці форми взаємодіють і доповнюють одна одну, кожна з них знаходить свою "нішу" продуктивного функціонування і максимальної реалізації можливостей, закладених у ній. Завдяки останньому забезпечується конкуренція і ефективне функціонування економіки в цілому;
Таблиця 3.1. Кількість об'єктів за формами власності в Україні в 1997-2004 рр. (на початок року)
Об'єкти | 1997 | 2001 | 2002 | 2003 | 2004 | |
Кількість | % | |||||
Всього | 616 686 | 834 886 | 889 330 | 935 578 | 981 054 | 100 |
У тому числі за формами власності: державні | 52 836 | 43 060 | 43 374 | 42 484 | 42 935 | 4,3 |
комунальні | 44 558 | 63 707 | 65 920 | 70 231 | 74 252 | 7,6 |
приватні | 173 633 | 244 788 | 263 308 | 277 679 | 290 304 | 29,6 |
колективні | 340 618 | 475 769 | 508 705 | 536 620 | 564 500 | 57,6 |
міжнародних організацій та юридичних осіб інших держав | 4 041 | 7572 | 8 023 | 8 564 | 9 063 | 0,9 |
2) значне поширення змішаних і комбінованих форм власності, де провідна роль належить корпораціям і великим фірмам;
3) посилення процесів демократизації і соціалізації відносин власності: створюються асоційовані форми власності трудових колективів, збільшується частка акцій серед працівників фірм, вони залучаються до управління і розподілу доходів, забезпечуються дешевим житлом, медичним обслуговуванням тощо;
4) прогресивна зміна структури об'єктів власності: пріоритетними стають такі об'єкти власності, як наукові знання, інформація, комп'ютерні програми, нові технології, космічні об'єкти, висококваліфікована робоча сила, духовні блага тощо;
5) розширюються форми та об'єкти міжнародної власності на основі поглиблення міжнародного поділу праці й посилення економічних зв'язків між країнами.
§ 4. Місце і роль людини в економічній системі
Людина - надзвичайно складна істота, вона поєднує в собі біологічне і соціальне.
Як біологічна істота людина - унікальний продукт природи, мисляча істота, наділена сукупністю фізичних і розумових здібностей, здатністю взаємодіяти з природою і жити за її законами.
Людина як соціальна істота є частиною суспільства, тобто живе у соціумі, має багатогранні стосунки з іншими людьми (економічні, політичні, національні, сімейні), виконує і підкоряється юридичним законам, додержується певних моральних норм і правил соціальної поведінки, прийнятих в суспільстві, тобто є людина розумна (Homo sapiens).
У діалектичній взаємодії біологічної і соціальної сторін людини, можливості використовувати у своїй діяльності природні й економічні закони і полягає глибинна сутність людини як біосоціальної істоти (рис. 3.14).
Рис. 3.14. Біосоціальні риси людини
Людину вивчають багато наук, у тому числі економічна наука, яка досліджує економічну сутність людини, її місце і роль в економічній системі, потреби, інтереси, господарську поведінку, тобто людину економічну (Ното есопотісиз).
Людина економічна - головний творчий суб'єкт ринкової економіки, який володіє свободою вибору і приймає економічно раціональні та оптимальні рішення з урахуванням усіх наявних можливостей і умов, відповідно до своїх особистих інтересів, мети і пріоритетів.
На всіх етапах розвитку суспільства людина перебувала в центрі всіх економічних процесів і явищ. В економічній системі людина виступає як працівник, як суб'єкт економічних відносин, як споживач, як носій кінцевої мети суспільного виробництва (рис. 3.15).
Рис. 3.15. Місце людини в економічній системі
Людина-працівник в економічній системі виступає робочою силою, особистим фактором виробництва, головним елементом продуктивних сил.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Економічна теорія: Політекономія» автора Базилевича В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Глава 3. ЕКОНОМІЧНА СИСТЕМА СУСПІЛЬСТВА. ВІДНОСИНИ ВЛАСНОСТІ“ на сторінці 9. Приємного читання.