Розділ «Глава 19. Світова валютна система»

Існують поняття фіксований валютний курс і ринковий. Фіксовані валютні курси були пріоритетами до 1976 року, коли вони визначалися на основі золотого паритету на договірних засадах. Нині небагато країн фіксують курси своїх валют відносно стійких (твердих) валют чи SDR (СДР). Вирішальну роль в сучасних умовах відіграють гнучкі валютні курси, які коливаючись під попитом і пропозицією, є плаваючими і мінливими.

"Плаваючі" курси характерні для стабільних валют - долар США, японської ієни, англійського фунта стерлінгів тощо. Вони формуються на ринку під впливом попиту і пропозиції, а межі їх зміни визначаються за взаємною згодою країн.

Валюти, які "прив’язані" до провідних валют безпосередньо чи через "валютні кошики", мають курс, що коливається стосовно цієї основи. За статистикою МВФ, сьогодні біля 40 країн фіксують курси своїх валют відносно долара США.

Більшість валют функціонує у режимі змішаних систем, тобто фіксуються з допустимими відхиленнями курсу (у межах так званого "валютного коридору") стосовно твердої валюти, перебуваючи водночас у "вільному плаванні" відносно інших валют.

Для регулювання валютного курсу в Україні з 1997 року впроваджуються єдині принципи валютного контролю і валютного регулювання на всі види операцій (торгових і неторгових) з іноземними країнами. Верхня межа "валютного коридору" української гривні з серпня 1998 року була встановлена на рівні 3,5 грн до 1 дол. Фінансова криза спричинила падіння української гривні, і, як наслідок, у кінці вересня того ж року курс долара перетнув межу 4 грн. В 2004 році курс гривні встановився на рівні 5,35 грн до 1 дол. США.