Розділ «Глава 11. Конкуренція і ринкова влада. Антимонопольне регулювання»

Однією із визначальних рис світової економіки є те, що економічні взаємовідносини її суб’єктів проявляють себе у конкуренції, яка є іманентною (властивою) існуванню ринкової системи господарювання. Конкуренція - могутня рушійна сила усієї системи ринкового господарства, тип взаємовідносин між виробниками з приводу встановлення цін і обсягів пропозиції товарів на ринку. Стимулом, що спонукає людину до конкурентної боротьби, є намагання перевершити інших. Конкуренція - це динамічний процес, що прискорює свій рух. Він служить кращому забезпеченню ринку товарами. Конкуренція - це елемент ринкового механізму, який забезпечує взаємодію ринкових суб’єктів у виробництві і збуті продукції, а також у сфері прикладання капіталу.

Конкуренція (лат. concurrere - зіштовхуватися) означає суперництво між окремими суб’єктами ринкового господарства за найбільш вигідні умови виробництва і реалізації (купівлі і продажу) товарів.

У ринковій економіці таке зштовхування неминуче, бо воно породжується наступними об’єктивними умовами:

- наявністю великої кількості рівноправних ринкових суб’єктів;

- повною економічною відокремленістю кожного з них;

- залежністю ринкових суб’єктів від кон’юнктури ринку;

- протиборством з усіма іншими ринковими суб’єктами за задоволення купівельного попиту.

Конкурентна боротьба за економічне процвітання і виживання є економічним законом ринкового господарства. Це боротьба серед продавців, серед покупців, між продавцями і покупцями. Продавці хочуть продати свої продукти якомога дорожче, але конкуренція змушує їх збувати продукцію дешевше, щоб стимулювати купівельний попит. Інколи на ринку застосовують демпінг (англ. Dumping - скидання, штучне зниження цін на товари на зовнішніх ринках для їх завоювання, усунення конкурентів) - продаж товарів за надзвичайно низькими (так званими викидними) цінами.

Конкуренція - двигун економічного прогресу. Це пояснюється тим, що ринкове суперництво призводить до успіху у тому випадку, якщо підприємець турбується не лише про збереження, але й розширення свого виробництва. Для цього він намагається удосконалити техніку і організацію праці, підвищує якість товарів, знижує витрати на виробництво одиниці продукції і тим самим має можливість знизити ціни, розширює асортимент товарів, покращує торгове і післяторгове обслуговування покупців.

Формою існування конкуренції є суспільна система норм і правил ринкової поведінки господарських суб’єктів (підприємств), яка визначається ринковими методами функціонування економічної системи і державними нормами (економічною політикою).

Сучасна економічна наука виділяє дві форми конкуренції: вільну (чисту або досконалу) і обмежену (недосконалу), що стало результатом еволюції ринкової системи. Внаслідок цього відбувається модифікація законів конкуренції, виявом якої є те, що вільна конкуренція перетворюється на регульовану.

Як свідчить історичний досвід, еволюція ринкової системи пройшла три етапи:

I - з XVI ст. до 70-х років XIX ст., який відзначався домінуванням вільної конкуренції;

II - з 70-х років XIX ст. до 30-40-х років XX ст., де пануючою ринковою структурою стає монополія і ринкова влада;

III - з 30-40-х років XX ст. до сьогодні, який характеризується пануванням обмеженої (недосконалої) конкуренції, яка ґрунтується на державному обмеженні монополії і стимулюванні конкурентних відносин. Вона представлена у двох формах - монополістичної конкуренції і олігополії.

Для вільної конкуренції властиві такі риси:

- мобільність (рухливість) виробничих ресурсів всередині ринку;

- вільний вхід на ринок і вихід з нього;

- незалежність дій виробників (продавців) один від одного;