Розділ «Глава 16. Макроекономічна рівновага»

Найважливішим методом дослідження стану економіки є метод рівноважного аналізу, про який вже йшлося при розгляді мікроекономіки. Цей метод є повністю придатним для аналізу категорій сукупних народногосподарських показників, тобто національного доходу, інвестицій, споживання, нагромадження, зайнятості тощо. Важливо зазначити, що терміни теорії макроекономічної рівноваги мають психологічне забарвлення: "схильність", "перевага", "очікування", "намагання" тощо. Це відображення тієї реальності, в якій живуть люди з притаманними їм пристрастями і схильностями.

1. Рівноважне функціонування національної економіки. Поняття рівноваги

2. Відтворення і пропорційність суспільного виробництва

У попередніх главах було з’ясовано суть суспільного виробництва, його результати, ресурси і фактори зростання, а тепер розглядатимуться умови безперервності процесу виробництва. Виробництво повинно бути безперервним, адже суспільство не може перестати споживати життєві блага, які створюються у виробництві. Адже, згідно із законом зростання потреб - задоволення однієї потреби породжує нові потреби. Людям постійно потрібні їжа, одяг, взуття, житло, духовні і культурні блага, а виробництву - засоби виробництва і робоча сила. Щоб задовольнити усі потреби (особисті і суспільні), виробництво постійно повинно повторюватися.

Постійне повторення процесу виробництва називається відтворенням. Отже, відтворення - це суспільне виробництво, що розглядається як безперервно повторюваний процес і розвиток на цій основі продуктивних сил та виробничих відносин яке здійснюється як в межах кожного окремого підприємства, так і суспільства в цілому.

Однак, відтворення не обмежується лише повторенням виробництва. Вироблений у суспільстві продукт містить у собі різноманітні споживчі вартості виробничого і особистого призначення. У ринковій економіці вони не потрапляють безпосередньо від виробника до споживача. Спочатку вони повинні розподілитися, потім обмінятися на ринку і лише після того споживаються. Таким чином, процес відтворення включає такі елементи: виробництво, розподіл, обмін і споживання.

Щоб процес відтворення відбувався безперервно, слід постійно мати у наявності всі необхідні виробничі фактори і умови. Тому відтворення включає відновлення продуктивних сил, природних ресурсів, природного середовища, економічних відносин.

Головний з виробничих факторів - робоча сила. Відтворення робочої сили - це безперервне відновлення фізичних сил і розумових здібностей людини, набуття і підвищення її кваліфікації, спосіб залучення працівників в трудовий процес, їх розподіл між виробництвами. У більш широкому розумінні відтворення робочої сили включає проблему народонаселення, тобто народження і виховання нових поколінь робочої сили.

Кожний новий виробничий цикл вимагає й поновлення необхідної кількості засобів виробництва - машин і обладнання, механізмів та інструментів, сировини і матеріалів, енергії і палива тощо. Відтворення засобів виробництва відбувається у певних пропорціях (кількісних співвідношеннях), що є об’єктивною умовою відтворення та розвитку суспільного виробництва.

Відповідно виникають певні пропорції між елементами суспільного продукту, які використовуються на заміщення споживання і нагромадження між виробництвом, споживанням і нагромадженням, сукупним попитом і сукупною пропозицією, засобами виробництва тощо.

Складовою частиною нормального розвитку економіки та її зростання є відтворення природних ресурсів та природного середовища, в якому живе людина. Це відновлення родючості грунтів, продуктивності лісів, водойм, очищення вод і атмосфери, дотримання екологічної безпеки. Слід особливо бережливо використовувати невідтворювані ресурси - нафту і газ, вугілля, руду тощо.

Відтворюючи продуктивні сили, люди вступають у відповідні організаційно-економічні і соціально-економічні відносини, які також постійно відновлюються у процесі відтворення. Йдеться про зв’язки між підприємствами з приводу спеціалізації, кооперування і комбінування виробництва (організаційно-економічні відносини) та відносини власності (соціально-економічні відносини), які теж відновлюються. Але вони відновлюються лише тоді, коли сприяють економічному прогресу. Коли ж відносини власності починають гальмувати економічний розвиток, вони відтворюються або в обмеженому обсязі, або замінюються новими, більш прогресивними відносинами власності.

Процес відтворення має свої особливості на мікроекономічному (рівні підприємств) і макроекономічному (суспільному) рівнях. На макроекономічному рівні аналізується уся структура економічної системи та її елементів у вартісний (грошовій) та натурально-речовій формах. Аналіз відтворення на макроекономічному рівні національної економіки дозволяє дати відповідь на питання: де, і за якими цінами виробники купують засоби виробництва, який обсяг буде мати вироблений продукт, як він буде розподілений, обмінений і спожитий, яка частка його буде використана на споживання, а яка на нагромадження. А на мікроекономічному рівні вирішуються найголовніші для виробників питання: що, як і для кого виробляти, за якими цінами продавати. Усе це реалізується у процесі відтворення.

Відтворення на рівні макроекономіки включає в себе проблеми пропорційності. У процесі відтворення потрібно дотримуватися відповідних пропорцій (кількісних співвідношень) між елементами суспільного виробництва і частинами суспільного продукту чи національного доходу. Проблема пропорційності виробництва пов’язана з макроекономічною рівновагою, моделі якої розглядаються у даному розділі (див. статті до схем "Марксистські схеми суспільного відтворення").

Відтворення буває простим і розширеним. Просте відтворення - це таке постійне повторення процесу виробництва, коли обсяг виробленого продукту і фактори виробництва відтворюються у незмінних масштабах. Розширене відтворення - це повторення виробництва з року в рік у зростаючих масштабах. Джерелом розширеного відтворення є додатковий продукт, частина якого спрямовується у фонд нагромадження. Можливе також і звужене або регресивне відтворення, коли процес виробництва повторюється в масштабах, які все зменшуються. При цьому не існує фонду нагромадження, а суспільству стає уже замало існуючого фонду споживання, а тому на особисте споживання використовується і частина фонду заміщення. Суспільство починає "проїдати" свій капітал і вступає в кризовий стан (див. схему "Розширене, просте і звужене відтворення суспільного виробництва").

При розширеному відтворенні економіка буде зростаючою, при простому - статичною, незмінною, при звуженому - скорочуваною.

3. Концепції загальної економічної рівноваги

Для більш детального з’ясування понять економічного кругообігу, в якому суспільний продукт на макроекономічному рівні може бути реалізований лише за умови дотримання відповідних макроекономічних пропорцій між його речовими та вартісними елементами, потрібно розглянути схеми економічного кругообігу Ф. Кене, марксистські схеми суспільного відтворення і сучасні схеми економічного кругообігу (див. статті до схем і графіків: "Схема економічного кругообігу Ф. Кене", "Марксистські схеми суспільного відтворення", "Сучасні схеми економічного кругообігу", "Кругообіг доходу, ресурсів і продукту за участю державного сектору", "Макроекономічна рівновага товарного і грошового ринку").

У першій третині ХІХ ст. в економічній теорії і політиці панувала класична теорія, яка стверджувала, що в ринковій економіці закладені достатні внутрішні можливості щодо саморозвитку, і що пропозиція створює власний попит, в результаті чого в економіці забезпечується стабільність і рівновага (теорія "невидимої руки" А. Сміта).