Розділ «Глава 16. Макроекономічна рівновага»

Наступний напрям в економічній теорії (остання третина XIX - перша третина XX ст.) отримав назву неокласичного. Його засновником став англійський економіст А. Маршалл (1842-1924).

В 30-х роках XX ст. зароджується один з провідних напрямів сучасної макроекономічної теорії - кейнсіанство, започатковане в працях Дж.М. Кейнса.

Основною причиною порушення економічної рівноваги Дж. М. Кейнс вважав нестачу сукупного попиту, що викликається неповною зайнятістю, тому і поставив за мету створити модель повної зайнятості, яка є моделлю рівноваги.

Дж. М. Кейнс розглядав два варіанти своєї моделі - базовий і розширений.

Базова макроекономічна модель розглядає умови досягнення рівноваги в закритій ринковій економіці без державного регулювання (див. статті до графіка "Кейнсіанська модель рівноваги: базовий варіант").

Розширена макроекономічна модель виявляє умови рівноваги відкритої ринкової економіки з державним регулюванням. Відкритість чи закритість економіки пов’язана з існуванням зовнішнього ринку (див. статтю до графіків: "Кейнсіанська модель рівноваги: розширений варіант").

Кейнсіанська модель рівноваги: базовий варіант

Кейнсіанська модель рівноваги: розширений варіант

Розширена модель Кейнса додатково, окрім споживчих витрат (С) і приватних інвестицій (In), враховує такі чинники сукупного попиту (AD) як державні закупівлі (G) і чистий експорт (Xn), тоді

AD = С + In + G + Xn

Коли ринковий механізм не в змозі встановити макроекономіч-ну рівновагу, коли сукупний попит є неефективним, тому що чинників споживання та інвестицій замало, лише держава може допомогти сформувати ефективний сукупний попит, який є своєрідним "детонатором" мультиплікації (примноження) національного доходу і зайнятості. Роль держави полягає у збільшенні витрат, не відступаючи і перед дефіцитним державним бюджетом (коли витрати держави перевищують її доходи), і в регулюванні доходів домашніх господарств та фірм через систему оподаткування. Податки, з одного боку, формують доходи держави, а з іншого - зменшують граничну схильність до заощаджень (MPS), адже надлишкові доходи вилучаються державою, що посилює мультиплікацію доходу і зайнятості.

При великому інфляційному чи дефляційному розриві держава повинна вживати заходів або щодо зростання цін, або щодо масового безробіття. Податки і державні витрати змінюють рівень рівноважного доходу. Це знаходить свій вираз у фіскальній економічній політиці, суть якої полягає у державному регулюванні економіки через систему оподаткування і формування державного бюджету. Податки і державні витрати тісно взаємопов’язані: збираючи податки і формуючи за їх рахунок свій бюджет, держава створює передумови для власних закупівель (витрат).

Якщо абстрагуватися від податків, державний вплив на сукупний попит відбувається через державні витрати. Тоді сукупні витрати (сукупний попит), окрім споживання та інвестицій, включатиме й державні витрати:

С + In + G

(див. графік "Кейнсіанська модель рівноваги: розширений варіант").

Мультиплікатор державних витрат відображається співвідно-

AY

шенням приросту ЧНП і приросту державних витрат:-.

AG

Зростання державних витрат збільшує споживання на МРС o AG. Приріст споживання знову збільшує витрати і дохід, що породжує мультиплікаційний ефект.