Розділ «Тема 17. Світове господарство та його розвиток»

- конкурентоспроможність товарів на світових ринках;

- темпи інфляції;

- стан і розвиток платіжного балансу країни;

- стан національного фінансового ринку;

- ступінь використання валюти в міжнародних розрахунках;

- національне та міжнародне регулювання валютних ресурсів;

- валютні обмеження тощо.

Валютні курси класифікуються на фіксовані, плаваючі та змішані.

Стабільність валютних курсів передбачає збалансовані зовнішньоекономічні відносини і, навпаки, нестабільні валютні курси негативно впливають на розвиток цих відносин.

Саме тому режим валютних курсів і валютних паритетів є об'єктом національного та міждержавного регулювання.

Основні методи регулювання валютних курсів:

o валютна інтервенція (втручання держави в операції на валютному ринку з метою впливу на курс національної валюти. Формами такого втручання є ревальвація і девальвація);

o дисконтна політика - вона полягає у регулюванні облікового відсотка;

o валютні обмеження.

У системі валютного регулювання важливе місце відводиться комплексу заходів із забезпечення конвертованості валюти.

Одним із найсуттєвіших елементів міжнародних валютних відносин є світовий валютний ринок.

Валютний ринок - це: 1) підсистема валютних відносин у процесі операцій купівлі-продажу іноземних валют і платіжних документів в іноземних валютах; 2) інституціональний механізм (сукупність установ і організацій - банки, валютні біржі, інші фінансові інститути), що забезпечують функціонування валютних ринкових механізмів.

Валютний ринок як економічна категорія - це система стійких економічних та організаційних відносин, пов'язаних з операціями купівлі-продажу іноземних валют та платіжних документів в іноземних валютах. На валютному ринку здійснюється широке коло операцій щодо зовнішньоторговельних розрахунків, туризму, міграції капіталів, робочої сили тощо, які передбачають використання іноземної валюти покупцями, продавцями, посередниками, банківськими установами та фірмами. Існує чотири групи суб'єктів валютного ринку:

- державні установи, основне місце серед яких займають центральні банки та казначейства окремих країн;

- юридичні та фізичні особи, зайняті у різноманітних сферах зовнішньоекономічної діяльності;