Розділ «Тема 14. Монополії в ринковій економіці. Акціонерний капітал та ринок цп»

Основою і рушійною силою створення акціонерних товариств є суперечності, притаманні приватній власності (суперечність між потребою у все більших розмірах грошових ресурсів та обмеженими можливостями одноосібного власника підприємства).

Причиною виникнення акціонерного капіталу є обмеженість способу залучення капіталу за допомогою паїв.

Суперечність між потребою та обмеженими можливостями концентрації капіталу розв'язується за допомогою акціонерних товариств, у яких централізація розрізнених коштів здійснюється шляхом випуску акцій - цінних паперів, що засвідчують внесення їхніми власниками своєї частки в статутний капітал акціонерного товариства (АТ).

На відміну від паїв, акція не дає права її власнику вимагати повернення внеску в капітал АТ.

Економічне життя акції припиняється разом з припиненням існування АТ. Акціонерний капітал функціонує у формі реального і фіктивного капіталів. Реальний капітал - гроші, засоби виробництва та інше майно АТ, які використовують для виробництва матеріальних благ.

Форми економічної реалізації реального капіталу:

- валовий продукт як сукупність матеріальних благ і послуг;

- валовий дохід;

- чистий дохід.

До свого розподілу ці форми є об'єктом спільної (колективної) власності АТ.

В процесі розподілу і перерозподілу ці форми розщеплюються на функціональні особливі складові:

- амортизаційний фонд;

- фонд заробітної плати (фонд споживання);

- фонд накопичення;

- резервний фонд;

- фонд виплати дивідендів і відсотків.

Фіктивний капітал - цінні папери АТ, що відображають його реальний капітал і надають право на одержання відповідних доходів. Особливістю фіктивного капіталу є те, що він:

- належить окремим акціонерам і перебуває в їхньому безпосередньому володінні і використанні;

- не створює ні вартості, ні додаткової вартості, а є лише титулом власності (правом власності) на реальний капітал.

Основною формою економічної реалізації фіктивного капіталу індивідуальним власником є дивіденд як перетворена форма додаткової вартості. Розрізняють: