Розділ «Тема 8. Капітал як економічна категорія, види капіталу та його рух»

Аналіз процесу виробництва дав К. Марксу можливість показати, як вирішуються протиріччя загальної формули капіталу.

По-перше, привласнення підприємцем додаткової вартості відбувається без порушення законів товарного виробництва і обміну, на основі закону вартості. По-друге, процес перетворення грошей на капітал відбувається на основі єдності виробництва і сфери обігу.

Як видно з наведеного прикладу, у процесі створення додаткової вартості окремі складові капіталу (РС і ЗВ) відіграють різну роль (рис. 8.4).

Ті складові капіталу, величина вартості яких у процесі виробництва не змінюється і переноситься конкретною працею на новостворений продукт (повністю або частково), класики політекономії називають постійним капіталом (с). Постійний капітал, який розглядається лише з боку матеріально-речового змісту (тобто як техніко-організаційна основа виробництва), в практиці господарювання України та інших країн СНД прийнято називати виробничими фондами (рис. 8.5). Структура фондів підприємства і ефективність їх використання розглядаються в наступних темах.

Частина капіталу, яка авансується на купівлю робочої сили і в процесі виробництва змінює величину своєї вартості, називається змінним капіталом (V).

Теоретичний зміст поділу капіталу на постійний і змінний полягає у виявленні тієї частини капіталу, функцією якої є створення додаткової вартості.

Позначивши додаткову вартість буквою т, отримаємо структуру вартості виробленого товару.

Відношення додаткової вартості до змінного капіталу називається нормою додаткової вартості (т'):

Норма додаткової вартості показує в якій пропорції робочий час поділяється на необхідний і додатковий, а новостворена вартість - на вартість що дорівнює величині змінного капіталу, і додаткову вартість. Тому норма додаткової вартості є вираженням рівня експлуатації найманої праці, вона показує, скільки часу протягом робочого дня найманий працівник працює на себе і скільки на власника засобів виробництва.

Не менше значення має і показник маси додаткового продукту (М):

де m'- норма додаткового продукту; V- кількість найманих працівників; v - вартість робочої сили (заробітна плата одного робітника).

Кожний підприємець (власник капіталу) зацікавлений у збільшенні маси і норми додаткової вартості. Цієї мети можна досягти за допомогою різних методів (способів) отримання останньої. Ними є абсолютна і відносна додаткова вартість (рис.8.6).

Виробництво абсолютної додаткової вартості реалізується шляхом збільшення тривалості робочого дня, а отже, і збільшенням додаткового робочого часу при стабільному необхідному робочому часі.

Виробництво відносної додаткової вартості здійснюється продовженням додаткового робочого часу шляхом скорочення необхідного робочого часу в межах того самого робочого дня.

Надлишкова додаткова вартість виникає в результаті зниження індивідуальної вартості товарів порівняно із суспільною вартістю внаслідок зростання продуктивності праці на підприємствах, які використовують нову техніку і технологію.

8.3. Кругооборот та оборот капіталу підприємства

Проте капітал - це не тільки самозростаюча вартість і специфічні капіталістичні відносини. Капітал є завжди рух самозростаючої вартості в просторі і часі. Рухом капіталу є його кругообіг і обіг (кругооборот і оборот) (рис. 8.7).

Кругооборот капіталу - послідовний рух, протягом якого капітал проходить три стадії (обіг, виробництво, обіг), набуває трьох функціональних форм (грошової, виробничої і товарної) і виконує певні функції. Стадії кругообороту промислового капіталу відображає формула

Перша стадія. Рух капіталу починається зі стадії обігу, на які й капітал виступає у грошовій формі (Г) і виконує функцію забезпечення виробництва засобами виробництва (ЗВ) та робочою силою (РС); тобто змістом цієї стадії є створення передумов виробництва додаткової вартості:

Друга стадія. Після того як уже створенні умови для початку виробництва, починається рух капіталу безпосередньо на стадії виробництва (В). На цьому етапі капітал виступає у виробничій (або продуктивній) формі і виконує функцію виробництва товарів і створення вартості, невід'ємною частиною якої повинна бути додаткова вартість: