• 7. Якомога частіше створюйте ситуації для дії рушійної сили як на рівні оволодіння новими знаннями, так і розв'язання практичних завдань.
• 8. Навчайте учнів аргументувати власні судження стосовно засвоюваного навчального матеріалу.
• 9. Зважайте на індивідуальні можливості учнів, їх пізнавальні інтереси.
• 10. Широко використовуйте різноманітні новітні технології і засоби оволодіння знаннями: опорні схеми, моделювання, дидактичні ігри, алгоритми, навчальні ситуації тощо.
• 4. Принцип активності та самостійності у навчанні. Процес оволодіння знаннями — це результат активної самостійної пізнавальної діяльності особистості. Учитель не може передавати знання. Він може лише спонукати учня до навчальної праці, навчити володіти методами цієї роботи. Уже за своєю природою дитина прагне до активної самостійної дії в будь-якій сфері діяльності. Невипадково малюкам властива фраза "Я сам!" Це природне прагнення у процесі пізнання навколишньої дійсності виявляти самостійність і активність. Тому вихователям будь-якого рівня (батькам, вихователям дитячих дошкільних закладів, учителям) треба зважати на це природне прагнення, не руйнувати його, не намагатися підмінювати його своїми діями (виконувати навчальне завдання за дитину), а всіляко підтримувати, заохочувати, підкреслювати результативність щонайменших дій вихованця.
Для розв'язання цього завдання можуть стати в нагоді певні правила.
• 1. Постійно дбайте про дотримання вимог природо відповідності у навчанні.
• 2. Наполегливо формуйте в учнів пізнавальні мотиви навчання.
• 3. Залучайте учнів до різних видів самостійного опрацювання навчального матеріалу.
• 4. Навчайте учнів володіти раціональними методами самостійної пізнавальної діяльності.
• 5. Заохочуйте самостійну навчальну працю вихованців.
• 6. Перед виконанням кожної навчальної дії чи операції визначайте мету конкретного завдання.
• 7. Змінюйте види навчальної праці.
• 8. Систематично аналізуйте навчальну роботу учнів, спрямовуйте її на розв'язання головних завдань.
• 9. Навчайте учнів здійснювати розумові операції.
• 10. Вселяйте в учнів віру і впевненість у їхніх пізнавальних можливостях.
• 5. Принцип наочності. Цей принцип випливає, з одного боку, із закономірностей процесу пізнання, початковим етапом якого є споглядання, а з іншого — із використання у процесі пізнання першої сигнальної системи. До того ж, треба зважати, що на початковому етапі навчання (в дошкільному і молодшому шкільному віці) мислення дітей має конкретно-образний характер.
Використання наочності у навчанні сприяє поєднанню конкретного з абстрактним, раціонального з ірраціональним, теоретичних знань з практичною діяльністю. Я.А. Коменський стверджував: все, що тільки можна, треба надавати для сприймання органами відчуттів; це має стати для учителів золотим правилом. К.Д. Ушинський, розмірковуючи про наочність у навчанні, ставив риторичне запитання: "Що таке наочне навчання?" — і відповідав: "Та це таке навчання, яке ґрунтується не на абстрактних уявленнях і словах, а на конкретних образах, безпосередньо сприйнятих дитиною: чи будуть ці образи сприйняті під час самого навчання, під керівництвом наставника, чи раніше, завдяки самостійним спостереженням дитини; отже, наставник знаходить у душі дитини вже готовий образ і на ньому будує навчання"1.
Виділяють такі основні види наочності: натуральні об'єкти (рослини, тварини, знаряддя праці тощо); зображальні (малюнки, картини, муляжі, макети та ін.); схематичні (схеми, діаграми, карти, графіки тощо).
Щоб принцип наочності навчання міг застосовуватися в конкретному процесі, треба дотримуватися певних правил.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Технологія і техніка шкільного уроку» автора Кузьмінський А.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Принципи навчання“ на сторінці 3. Приємного читання.
