• б) "відмова" — ціль та мотив суїциду наближуються, оскільки мотивом є відмова від існування, а ціллю — позбавлення себе життя. Вербально це може висловлюватися як "ніколи не повернути минулого", "все втрачено", "це — кінець".
Мотиви суїцидальної поведінки дітей та підлітків:
• 1) переживання образи, самотності, відчуженості, неможливості бути зрозумілим іншими;
• 2) переживання втрати батьківської любові або нерозділене кохання, ревнощі;
• 3) переживання, пов'язані зі смертю, розлученням, залишенням родини одним із батьків;
• 4) почуття провини, сором, зневажене самолюбство, незадоволення собою;
• 5) страх ганьби, глузування, приниження;
• 6) страх покарання, небажання вибачитися;
• 7) любовні невдачі, сексуальні ексцеси, вагітність;
• 8) почуття помсти, протесту, злість, загроза, вимагання;
• 9) бажання привернути до себе увагу, викликати співчуття, уникнути неприємних наслідків, уникнути важкої ситуації;
• 10) співчуття або наслідування друзів, героїв книжок або фільмів ("ефект Вернера").
Виділяють три типи підліткових аутоагресій:
• 1) суїцидальна поведінка;
• 2) суїцидальні еквіваленти (алкоголізація та наркотизація підлітків, підпорядкована бажанням забутися, відійти від неприємностей);
• 3) аутодеструкції — неусвідомлена реалізація наміру причини ушкодження фізичному та психічному здоров'ю (наприклад, ризиковані вчинки, ігри, види спорту);
• 4) несуїцидальні агресивні прояви і різноманітні форми самотравмувань (самопорізи, самоопіки хімічними речовинами, сигаретами тощо).
Суїцидальну активність підлітків умовно можна поділити на три фази.
Перша фаза — це фаза роздумів, народження свідомої ідеї щодо здійснення самогубства. З часом ці роздуми виходять з-під контролю і стають імпульсивними, тобто з'являються спонтанно, поза волею людини. У першій фазі підліток стає замкненим; не цікавиться справами родини; роздає друзям (або навіть малознайомим людям) дорогі йому речі; його більше не приваблюють заняття, які захоплювали раніше, раптово змінює свої міжособистісні стосунки (їх характер або коло друзів); стає агресивним, схильним до бійки; відокремлюється від однолітків та ізолює себе. Змінюється зовнішній вигляд: підліток, який завжди ретельно підбирав одяг, стежив за своєю зовнішністю, втрачає інтерес до цього, і навіть стає неохайним; змінюється маса тіла (через переїдання, або навпаки, анорексію); змінюється форма поведінки, яка нагадує "втечу" (іноді підліток дійсно тікає з дому); стає неуважним, тому з ним може трапитися нещасний випадок.
Якщо до переліченого додаються додаткові стресові зовнішні фактори, настає друга фаза — фаза амбівалентності. Підліток може висловлювати конкретні погрози або ділитися своїми намірами з кимось із найближчого оточення, але цей "крик про допомогу" не завжди чують і не завжди розуміють. Для другої фази характерні такі висловлювання: "я вже не дуже довго буду з вами; вам вже недовго мною опікуватись; життя того не варте; життя таке погане; я не можу більше нічому дати ради; тобі не треба буде про мене дбати; скоро ви будете вільні; я б хотів заснути і ніколи не прокидатися; я б хотів убити себе, і тоді мої батьки пожалкують про те, що...".
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Соціальна педагогіка» автора Богданова І.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Стадії формування наркотичної залежності.“ на сторінці 5. Приємного читання.
